Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіБех М.О., суддів - Пойди М.Ф., Зубара В.В., при секретарі судового засідання - Бражнику М.В., з участю прокурора - Ковальчука О.С., засудженого - ОСОБА_1, його захисника - адвоката Козлова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 5-63КМ16 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Козлова О.С. на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1, -

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2015 року -

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого Коломийським міськрайонним судом:

1) 13 травня 2013 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 190 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 3 місяці;

2) 17 жовтня 2013 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 125 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 4 місяці,

визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено за вказаними нормами кримінального закону покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12200 гривень відшкодування матеріальної шкоди, і в рахунок забезпечення такого відшкодування суму внесеної обвинуваченим застави у розмірі 12200 гривень звернено на користь потерпілого.

Вироком вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості за ст. ст. 185, 186, 190 КК України, вчинив нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

28 вересня 2014 року, близько 20 години, засуджений на стадіоні "Юність", розташованому по вулиці С. Петлюри у місті Коломиї Івано-Франківської області, повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 загальною вартістю 4220 гривень, завдавши матеріальної шкоди на вказану суму.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 28 вересня 2014 року, близько 00 годин, скориставшись викраденими у ОСОБА_3 ключами від автомобіля марки "БМВ 530", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, на автомобільній стоянці поблизу стадіону "Юність" повторно незаконно заволодів вказаним транспортним засобом з корисливих мотивів. Викраденим автомобілем засуджений поїхав у село П'ядики Коломийського району, де, на вулиці Науковій, не впоравшись з керуванням, з'їхав із проїзної частини у рів, пошкодивши транспортний засіб. Зазначеними діями ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди на суму 35675 гривень.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року вирок Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2015 року, у частині призначення покарання, скасовано. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Козлов О.С., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і суворість призначеного покарання, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та застосування ст. 75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на безпідставне незастосування апеляційним судом положень названої статті, оскільки суд не взяв до уваги молодого віку обвинуваченого, його позитивної характеристики, повного визнання вини, щирого каяття і відшкодування завданої шкоди. На думку захисника, апеляційний суд безпідставно задовольнив необґрунтовану апеляційну скаргу прокурора, який у судових дебатах у суді першої інстанції висловлював позицію про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які просили задовольнити касаційну скаргу та звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, прокурора, який вказував на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги і вважав за необхідне залишити скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом, при скасуванні вироку місцевого суду у частині призначення покарання, обставин, які його пом'якшують і позитивно характеризують особу засудженого, обґрунтованими визнати не можна.

Як вбачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував молодий вік ОСОБА_1, його позитивну характеристику за місцем проживання, визнання вини, сприяння розкриттю злочинів, щире каяття і добровільне часткове відшкодування шкоди при пом'якшенні покарання, призначеного засудженому за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 75 КК України підставою для звільнення винного від відбування покарання з випробуванням є висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що наведені вище дані про особу винного та обставини, які пом'якшують покарання не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, оскільки він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за численні умисні злочини проти власності та, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, через нетривалий час після відбування покарання, вчинив нові аналогічні злочини, у тому числі один з яких є тяжким.

Доводи касаційної скарги щодо позиції прокурора у судових дебатах у місцевому суді про можливість застосування відносно засудженого ст. 75 КК України не спростовують законності й обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції. Позиція сторони обвинувачення щодо призначення покарання та можливості звільнення від його відбування не є обов'язковою для суду, а враховується у сукупності з іншими обставинами, які підлягають врахуванню при вирішенні зазначених питань.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і вважає касаційні вимоги захисника про необхідність застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України безпідставними.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів -

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Козлова О.С. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіБех М.О., суддів - Пойди М.Ф., Зубара В.В., при секретарі судового засідання - Бражнику М.В., з участю прокурора - Ковальчука О.С., засудженого - ОСОБА_1, його захисника - адвоката Козлова О.С.,

Керуючись ст. ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів -

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Козлова О.С. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено учасникам судового провадження 26 лютого 2016 року о 10-й годині.