Суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Орлянська В.І., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного суду України від 10 серпня 2000 року щодо нього за нововиявленими обставинами,

Вироком Запорізького обласного суду від 10 грудня 1999 року ОСОБА_2 засуджено до покарання: за ч. 3 ст. 142 КК 1960 року у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією майна; за пунктами "ж", "і", ст. 93 КК 1960 року - у виді смертної кари - розстрілу. На підставі ст. 42 КК 1960 року ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді смертної кари розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 серпня 2000 року вказаний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 в порядку ст. 363 КПК України 1960 року змінено, призначене ОСОБА_2 основне покарання за п. п. "ж", "і", ст. 93 КК 1960 року у виді смертної кари - розстрілу замінено на довічне позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК 1960 року вважати ОСОБА_2 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених п. п. "ж", "і", ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Разом з тим, залишені без задоволення касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника ОСОБА_3, а також інших учасників процесу.

У заяві ОСОБА_2 порушує питання про перегляд ухвали Верховного Суду України від 10 травня 2000 року за нововиявленими обставинами. Обґрунтовуючи свою позицію, стверджує про порушення його права на захист при розгляді кримінальної справи, яке виразилося у незабезпеченні правової допомоги кваліфікованим захисником після засудження обласним судом Запорізької області, що призвело до неточного та неправильного формулювання ним змісту касаційної скарги та правових вимог до касаційної інстанції під час судового провадження, а тому тягне за собою обов'язкове скасування зазначеної ухвали ВСУ.

Перевіривши відповідність заяви вимогам статтям 461, 462 та 467 КПК України, вважаю, що вона подана без додержання вказаних положень цього закону.

Відповідно до ч.1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Разом з тим, заява засудженого не містить належного обґрунтування, що перегляд ухвали ВСУ за обставинами, які він вважає нововиявленими, строками не обмежено, а також про подачу заяви в межах строку, передбаченого ч.1 ст. 461 КПК України.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Всупереч наведеним вимогам закону, як убачається зі змісту заяви, в ній не міститься обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, вичерпний перелік яких, зазначено у ч. 2 ст. 459 КПК України, які не були відомі та не могли бути відомі суду та заявнику під час розгляду касаційним судом 10 серпня 2000 року кримінальної справи за касаційними скаргами засудженого і в його інтересах захисника ОСОБА_3 та інших учасників процесу.

Крім того, прохання ОСОБА_2 неконкретизоване з урахування положень ст. 467 КПК України, оскільки він просить скасувати ухвалу Верховного суду України від 10 серпня 2000 року та вирішити процесуальне питання про касаційний (апеляційний) розгляд справи на вирок Запорізького обласного суду від 10 грудня 1999 року згідно до вимог права.

Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку не оформлено згідно з приписами ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК України.

Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.

Оскільки заяву засудженого не оформлено згідно вимог ст. 462 КПК України, її слід залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 429, 464 КПК України суддя,

Заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного суду України від 10 серпня 2000 року щодо нього за нововиявленими обставинами залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі неусунення зазначених недоліків протягом установленого строку заяву буде повернуто заявнику.

ухвала оскарженню не підлягає.