Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Слинька С.С., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Петрику В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2016 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 у кримінальному провадженні щодо засудженого

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, викладено вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо останнього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивував тим, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими через недоведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, за який його засудженого. Вказав й на незаконність судових рішень через те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в якому, як вважає захисник, викладено лише підозру у вчиненні злочину, а не обвинувачення у такому. Вказав на порушення процесуального закону, так як до участі у провадженні не було залучено страхову компанію, з якою у ОСОБА_3 було укладено договір загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності третіх осіб. Заперечив проведений у провадженні висновок судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Вироком суду також вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів та процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 4 липня 2014 року, приблизно о 23-ій год. 15 хв., керуючи автомобілем марки "Опель Астра", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Бальзака у м. Києві, в порушення вимог п.п. 1.2, 1.3, 1.1 додатку 2, 12.4, 10.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою при наближенні до заїзду на автостоянку, перевищив встановлені обмеження швидкості для даної ділянки дороги, при перестроюванні та зміні напрямку руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки "Рено Кенго", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 водію ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми кісток тазу: переломи даху, заднього і переднього країв вертлюгової западини з переходом на тіло сідничної кістки зліва, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року апеляційні скарги засудженого, прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_3 від 16 лютого 2015 року - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, засудженого та його захисника, які підтримали скаргу та просили про призначення нового розгляду у суді першої інстанції, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника щодо недотримання повною мірою судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 вказував на необґрунтованість постановленого вироку щодо нього, неповноту судового

розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушення норм кримінального процесуального закону тощо.

Втім, суд не проаналізував достатньо повно доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3, що аналогічні наведеним у касаційній скарзі його захисником ОСОБА_2, не давши на всі доводи вичерпної відповіді.

Отже, за наявності вказаних порушень кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, за результатами проведення якого слід ухвалити законне й обґрунтоване рішення, мотивоване належним чином, врахувавши наведене в даній ухвалі, та перевіривши інші доводи захисника.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-967км16

Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Вінтоняк Р.Я.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Худик М.П.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.