Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Лавренюка М.Ю., Мороза М.А.,

прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 січня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 березня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади, посади представника влади, а також посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи службовою особою - IНФОРМАЦIЯ_2, отримав від ОСОБА_2 хабар у сумі 200 доларів США за надання в оренду приміщення столярного цеху приватному підприємцю ОСОБА_3

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи юридичної оцінки та кваліфікації дій, скоєного  ОСОБА_1, злочину, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Зазначає, що суд, всупереч вимогам ст. 77 КК України (2341-14) , звільнив ОСОБА_1 від відбування і додаткового покарання, хоча такого звільнення ст. 75 КК України (2341-14) не передбачає.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку дій грунтуються на сукупності доказів, належним чином досліджених і оцінених судом, що не оспорюється й у поданні.

Разом із тим, при призначенні покарання засудженому суд допустив порушення кримінального закону.

Суд, призначивши засудженому основне, а також додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати відповідні посади, при звільненні ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , звільнив його як від основного так і від додаткового покарання.

Однак, таке рішення суду суперечить вимогам кримінального закону, оскільки, як убачається зі змісту ст. 75 КК України (2341-14) вказана стаття наводить виключний перелік видів покарання, до яких може бути застосовано звільнення від покарання, і додаткових видів покарання в ній не зазначено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-03) від 24жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Отже, додаткове покарання підлягає виконанню і звільнити від нього суд може лише на підставі ст. 69 КК України (2341-14) .

Враховуючи наведене, доводи касаційного подання є слушними, а тому вирок підлягає скасуванню,  а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки і відповідно до вимог закону  прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись  ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника Генерального прокурора задовольнити.

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.