Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: при секретарі судового засідання за участю прокурора Орлянської В. І., Літвінова Є. В., Суржка А. В., Гапоні В.О., Хорольського С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040220001329 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року стосовно останнього,

Вироком міського суду

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Омськ Омської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, який змінений ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року і вважається засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; постановою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року звільненого умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 6 днів,

засуджено: за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 311 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року, і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишено тримання під вартою.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту у великих розмірах, вчинене повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та за незаконне зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичного засобу у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 311 КК України. Злочини вчинено за наступних обставин.

Так, у жовтні 2014 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, у невстановленому слідством місці, у невстановленої особи, ОСОБА_7 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, який залишив собі та став незаконно зберігати його за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Окрім того, ОСОБА_7, у невстановлений час, у невстановленому у ході досудового розслідування місці, у невстановленої особи, незаконно придбав ангідрид оцтової кислоти, який залишив собі та став зберігати його за місцем свого проживання за вищевказаною адресою з метою подальшого використання для виготовлення наркотичних засобів.

06 листопада 2014 року, у період часу з 07 год. 50 хв. до 08 год. 50 хв., під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за згаданою адресою, у останнього буловиявлено та вилучено 4 медичних шприца ємністю 20,0 мл з рідиною коричневого кольору об'ємом по 20,0 мл кожний, у яких згідно з висновкомсудово-хімічної експертизи містився особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, масою 17, 4260 г, 20, 3302 г, 20, 8186 г, 20, 2792 г. Маса опію ацетильованого у перерахунку на суху речовину склала відповідно: 0,7695г, 0,8983 г, 0, 9174 г, 0, 8953 г. Загальна маса вилученої у ОСОБА_7 наркотичної речовини становила 3, 4805 г, що є великим розміром. Крім того, виявлено та вилучено один медичний шприц ємністю 20, 0 мл із рідиною прозорого кольору об'ємом 10,0 мл, яка згідно висновку експерта являла собою ангідрид оцтової кислоти - прекурсор. Маса ангідриду оцтової кислоти склала0,01079 кг, що є великим розміром, який ОСОБА_7 зберігав за місцем свого проживання з метою використання для виготовлення наркотичних засобів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року вирок міського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування таких вимог посилається, що: суд належним чином не перевірив у судовому засіданні показання свідків - понятих у кримінальному провадженні; не звернув увагу на те, що під час обшуку у квартирі ОСОБА_7 були присутні інші особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не були допитані ані органом досудового слідства, ані судом першої інстанції; стороною обвинувачення не доведено факт того, що ОСОБА_7 є собою, яка вживає наркотичні засоби немедичним способом; суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_10, які останній не надав у судовому засіданні. Також захисник стверджує, що у матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а докази, які наведені у вироку не доводять причетності засудженого до інкримінованих йому злочинів. Суд при розгляді кримінального провадження порушив засади законності та верховенства права, оскільки був упередженим та несправедливим.

Апеляційний суд всупереч ст. 404 КПК України належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставини, які були досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями та безпідставно залишив вирок суду без змін, при цьому своїх висновків належним чином не мотивував, не навів в ухвалі вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, обмежившись перерахуванням доказів, які покладено в основу вироку та загальним формулюванням про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. А тому ухвала суду, на думку захисника, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не погодився з доводами скарги захисника та просив судові рішення залити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження у повній мірі виконав вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону.

Так, винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями: свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що приймав участь у якості понятого при проведенні обшуку у помешканні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, де останній знаходився ще з двома дівчатами. Під час обшуку співробітники правоохоронних органів у кімнаті в тумбі виявили та вилучили 4 медичних шприци по 20 мл із рідиною бурого кольору. При цьому ОСОБА_7 пояснив, що це наркотичний засіб, який він зберігає для власного вживання. Медичний шприц із рідиною прозорого кольору співробітники правоохоронних органів принесли із кухні і обвинувачений зауважував, що використовує дану речовину для виготовлення наркотичних речовин, і ця речовина належить йому. Будь-якого примусу чи тиску до ОСОБА_7 під час проведення обшуку не застосовувалось; аналогічними показаннямисвідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що приймав участь під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2, де мешкає обвинувачений. У згаданій квартирі перебував ОСОБА_7 і дві дівчини. Під час обшуку співробітники правоохоронних органів виявили 4 медичні шприци по 20 мл із рідиною бурого кольору і один із рідиною прозорого кольору, які були викладені на стіл і опечатані.

Ці показання свідків повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколом обшуку від 06 листопада 2014 року, з якого вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_7 за згаданою адресою у ході проведення обшуку за участю понятих ОСОБА_11 і ОСОБА_10 співробітниками правоохоронних органів у кімнаті в тумбі виявлено та вилучено 4 медичних шприци ємністю 20 мл із рідиною коричневого кольору, а на кухні в холодильнику - медичний шприц ємністю 20 мл, у якому містилася рідина прозорого кольору 10 мл. При цьому ОСОБА_7 пояснив, що виявлені речовини належать саме йому. Згаданий протокол обшуку містить підписи понятих і ОСОБА_7 і зауваження на протокол від учасників слідчої дії не надходили.

Докази на які суд послався у вироку отримані з дотриманням вимог установлених у Кримінальному процесуальному кодексі України (4651-17) . Підстав сумніватися у допустимості, належності та достатності, як кожного окремого доказу, так і їх сукупності для формулювання висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за які його засуджено, колегія суддів не вбачає.

Висновки суду щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 311 КК України, а також за ч. 2 ст. 309 КК України, у тому числі і за ознакою повторності, кваліфіковано правильно, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 має непогашену судимість за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2004 року, яким його було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробування строком на 2 роки. Але у період іспитового строку ОСОБА_7 вчинив нові злочини (т. 1 а. к. п.142-143).

Показання свідка ОСОБА_10, які викладені у вироку відповідають показанням які він надавав безпосередньо суду у судовому засіданні 17 березня 2015 року і не містить істотних розбіжностей, які б могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи (т. 2 а.к.п. 139), що підтверджується технічним носієм інформації на якому зафіксовано судовий процес у згаданий день. А тому доводи захисника у цій частині є надуманими.

Крім того, на клопотання обвинуваченого ( т. 2 а.к.п. 60) суд викликав та допитав у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які знаходились на час проведення обшуку у квартирі ОСОБА_7 ніхто з учасників судового процесу не заявляв. Згадані особи не були заявлені у якості свідків і стороною обвинувачення.

Знаходження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на час проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не спростовує факт виявлення та належності наркотичного засобу і прекурсору саме останньому, оскільки такий факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та письмовими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження.

У цьому зв'язку доводи сторони захисту про неналежну перевірку судом показань свідків, те, що докази, які наведені у вироку не доводять причетності засудженого до інкримінованих йому злочинів є безпідставними.

Також, не заслуговують на увагу твердження захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено факт того, що ОСОБА_7 є особою, яка вживає наркотичні засоби немедичним способом.

З довідки лікаря- нарколога від 07 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 з 1991 року знаходиться на диспансерному обліку у наркологічному кабінеті з приводу наркотичної опійної залежності (т. 1 а.к.п. 129). Згадана довідка видана уповноваженою особою, містить печатку медичного закладу і не викликає сумніву у колегії суддів. Разом з тим у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б спростовували інформацію зазначену у згаданій довідці.

Покарання ОСОБА_7 визначено відповідно до вимог статей 50, 65, 70, 71 КК України. При цьому, судом повною мірою враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, відсутність обставин, що його пом'якшують.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, твердження захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону він, а також засуджений, висловлювали у своїх апеляційних скаргах. Апеляційний суд розглянувши матеріали кримінального провадження, на підставі детального їх вивчення, з дотриманням вимог ст. 404 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення районним судом фактичних обставин кримінального провадження, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій, при цьому своє рішення належним чином мотивував, а також указав на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляційні скарзі захисника та засудженого.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Вважати, що суд першої та апеляційної інстанцій допустилися упередженості чи необ'єктивності при розгляді даного провадження або не виконали ті чи інші норми КПК (4651-17) , які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути провадження, дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_7 та були б підставою для зміни або скасування вироку та ухвали, у колегії суддів підстав немає. А тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року стосовно засудженого за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України ОСОБА_7 залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.