Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Лагнюка М.М.,

суддів: Кравченка С.І. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Бражника М.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Борівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2015 року,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

вироком Борівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. В`язівка Татіщевського району Саратовської області, мешканець АДРЕСА_3 раніше судимий:

- вироком Ізюмського міського суду Харківської області від 1 березня 2000 року за частиною 2 статті 141 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Ізюмського міського суду Харківської області від 18 січня 2006 року за статтею 345 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- вироком Ізюмського міського суду Харківської області від 24 березня 2008 року за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 186, статтею 395 КК України на 4 роки позбавлення волі,

засуджений за:

- частиною 2 статті 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- частиною 3 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- частиною 2 статті 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 7 травня 2012 року о 20 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по вул. Капітана Орлова в м. Ізюм біля Ізюмського міського кладовища, переслідуючи корисливу мету-наживу, застосувавши насильство, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого ОСОБА_3, після чого, утримуючи останнього, відкрито викрав мобільний телефон марки "S-TEEL" вартістю 189 грн з встановленою сім-картою мобільного оператора зв'язку України "МТС" вартістю стартового пакета 10 грн та флеш-карти об'ємом 1Гб-25 грн. Всього на загальну суму 224 грн, чим заподіяв йому матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Крім того, 4 квітня 2014 року о 9 годині 00 хвилин ОСОБА_1, переслідуючи корисливу мету - наживу, через незачинені двері проник в гараж, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_4 яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрав алюмінієвий бідон ємністю 40 л вартістю 200 грн та саморобну сварку, виконану з міді вагою 4 кг вартістю 48 грн/кг на загальну суму 192 грн, а всього на загальну суму 392 грн, чим заподіяв йому матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

5 квітня 2014 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_1 повторно, переслідуючи корисливу мету - наживу, через незачинені двері проник в гараж, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_4 яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрав газовий металевий котел "КСТ-12,5" вартістю 660 грн, чим заподіяв йому матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність 8 квітня 2014 року о 6 годині 00 хвилин ОСОБА_1, переслідуючи корисливу мету - наживу, шляхом пошкодження вхідних дверей проник у квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, звідки таємно викрав металеву ванну ємністю 200 л вартістю 380 грн, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду у вказаному розмірі.

8 квітня 2014 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1, переслідуючи корисливу мету - наживу, через огорожу проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрав металевий навіс виконаний з металевого листа розміром 1,4 на 0,8 м, чотирьох кутів 25 на 25 мм, довжиною 0,8 мм з візерунками ручної роботи, вартістю 352 грн, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, 9 квітня 2014 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю господаря квартири ОСОБА_6, таємно викрав фотоапарат марки ТМ "Вілія-Уіlіа", триплет 69-3, 4/40 вартістю 100 грн, бобинний магнітофон "Иней-303" вартістю 120 грн, бобинний магнітофон "Маяк-205" вартістю 120 грн, ювілейну медаль "20 років перемоги у Великій вітчизняній війні" вартістю 5,86 грн, ювілейну медаль "25 років перемоги у Великій вітчизняній війні" вартістю 5,86 грн, ювілейну медаль "30 років перемоги у вітчизняній війні" вартістю 5,86 грн, ювілейну медаль "40 років перемоги у Великій вітчизняній війні" вартістю 11,73 грн, дві ювілейні медалі "50 років перемоги у Великій вітчизняній вартістю 11,73 грн за одну штуку на суму 23,46 грн, ювілейну медаль "50 років збройних сил вартістю 58,65 грн, ювілейну медаль "60 років збройних сил СРСР" вартістю 58,65 грн ювілейну медаль "70 років збройних сил СРСР" вартістю 58,65 грн, ювілейну медаль "Захиснику вітчизни" вартістю 5,86 грн. Всього на загальну суму574,58 грн, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду у вказаному розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2015 року вирок Борівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що докази на підтвердження винуватості засудженого за частинами 2, 3 статті 185 КК України повинні були визнані недопустимими як таких, що отримані з порушенням процесуального порядку доступу до житла та проведення процесуальних дій з речами. Крім того, вказує на сумнівність доказів щодо вилучення речових доказів по епізоду крадіжки у потерпілого ОСОБА_6 9 квітня 2014 року та товарознавчі експертизи за ними. Такі ж порушення, на переконання захисника, є і по епізодах крадіжки котла у потерпілого ОСОБА_4

Крім того, на обґрунтування недопустимості доказів за епізодом грабежу щодо потерпілого ОСОБА_3 захисник вказує, що суд не мав процесуального права посилатися на докази, які здобуті під час досудового розслідування та не були предметом безпосереднього дослідження. Зокрема, наголошує на тому, що потерпілий, як учасник очної ставки, безпосередньо не був допитаний в судовому засіданні, а підпис його підзахисного у названому протоколі слідчої дії відсутній та різниться, а також не досліджені речові докази та не звернуто увагу на висновок експерта щодо тілесних ушкоджень його підзахисного.

Стверджує, що на вказані порушення не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважаючи постановлені у кримінальному провадженні судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з наведених захисником доводів на обґрунтування його касаційних вимог, ним не оспорюється та не заперечується доведеність винуватості його підзахисного за епізодами вчинення 4 та 8 квітня 2014 року крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_4 та у потерпілого ОСОБА_5 8 квітня 2014 року. Тобто, за відсутності достатніх мотивів на підтвердження касаційних вимог захисника про закриття кримінального провадження в повному об'ємі суд касаційної інстанції перевіряє їх виключно в межах касаційної скарги.

Тоді як, перевіркою матеріалів кримінального провадження стверджувана захисником недопустимість доказів у ньому за доводами касаційної скарги не підтвердилася.

Зокрема, вилучення предметів кримінальних правопорушень здійснювалося після їх добровільної видачі з оформленням таких процесуальних дій у формі протоколу огляду речей за участі осіб, які підписали їх та постали перед судом як свідки, а також безпосередньо у затриманого. А отже, у дотриманні правил, які притаманні обшуку, необхідності не було.

При тому, що вказана захисником хронологія порядку проведення процесуальних дій, не може бути розглянута як порушення процесуального порядку здобуття доказів, оскільки визначається у кожному кримінальному провадженні окремо.

Крім того, протоколи відтворення обстановки та обставин події та протокол очної ставки від 10 травня 2012 року використані судом першої інстанції, як докази, після їх дослідження в судовому засіданні та у зв'язку з неможливістю допиту потерпілого ОСОБА_3, котрий перебував поза межами території України.

Тоді як, не дослідження речей не може спростувати їх об'єм, як предмети кримінальних правопорушень, та виключати незаконність розпорядження ними або ж підтвердити вимогу сторони захисту на необхідність їх дослідження у судовому засіданні.

Апеляційний же розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції належно вмотивована та відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не має підстав вважати здобуття доказів у кримінальному провадженні з порушенням процесуального порядку та їх не дослідження, а відтак і незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.

Отже, касаційні вимоги захисника задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Борівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.