Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора Мороза М. А. і Слинька С. С., К Кулаківського К. О., при секретарі Петрику В. В., розглянувши в судовому засіданні 25 лютого 2016 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 5 листопада 2015 року,

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2015 року засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 311 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 березня 2015 року в під'їзді АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_8 за 120 грн. медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, вагою 0,053 грама.

Також, 27 березня 2015 року ОСОБА_7 за місцем свого проживання АДРЕСА_1, повторно незаконно збув ОСОБА_8 за 120 грн. медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою 0,063 грама.

Крім того, у цей же день у період з 13 год. 30 хв. до 14 год. 40 хв. за місцем проживання ОСОБА_7 АДРЕСА_1, у ході проведення санкціонованого обшуку виявлено та вилучено медичний шприц, об'ємом 2 мл. з ангідридом оцтової кислоти, який відноситься до прекурсорів, обіг яких обмежено, і який ОСОБА_7 зберігав для виготовлення наркотичного засобу.

За апеляцією прокурора вирок місцевого суду у частині призначеного покарання скасовано Апеляційним судом Миколаївської області та постановлено свій вирок від 5 листопада 2015 року. Цим вироком ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 311 КК України - 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 посилається на те, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині застосування ст. 69 КК України та вважає, що призначене ОСОБА_7 апеляційним судом реальне покарання є суворим, а тому просить вирок суду апеляційної інстанції щодо його підзахисного змінити та залишити покарання, яке було визначено судом першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, а саме: щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Разом із тим, апеляційний суд, перевіряючи провадження за апеляцією прокурора, дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання щодо застосування ст. 69 КК України.

При цьому, апеляційний суд мотивував своє рішення щодо відсутності однієї пом'якшуючої покарання обставини - активне сприяння розкриттю злочинів.

При перевірці встановлено, що дані злочини було розкрито завдяки проведенню негласної слідчої ( розшукової ) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у наслідок яких ОСОБА_7 було затримано і у нього за місцем його проживання при проведенні санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено прекурсори, які він зберігав із метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

Тому, колегія суддів погоджується з рішенням апеляційного суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 ст. 69 КК України.

Окрім того, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим правопорушень, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та середньої тяжкості, а також дані про особу і ті обставини, на які є посилання у касаційній в скарзі захисника. З урахуванням цих даних у сукупності апеляційний суд визнав можливим призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Отже, покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення та зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційній скарзі захисника, не знайдено.

У зв'язку з цим касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 5 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.