Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Крижановського В. Я. і Слинька С. С., за участю прокурора захисника представника потерпілих при секретарі Кулаківського К. О., Студзінського М. А., ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні 25 лютого 2016 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року щодо засудженого,

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 7 квітня 2015 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2-4 ч 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

До закінчення касаційного розгляду захисник ОСОБА_10 за згодою засудженого ОСОБА_9, у порядку ст. ст. 403, 432 КПК України, відмовився від касаційної скарги.

Згідно з вимоги ст. ст. 403, 432 КПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду. Таким правом захисник скористався.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 6 квітня 2014 року близько 6 години 10 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та невстановленою слідством особою, в приміщенні магазину АЗС "Сокар" по вулиці Героїв Космосу, 9 в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, висловлювалися на адресу ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 брутальною лайкою та завдали їм удари руками й ногами в різні частини тіла. При цьому, ОСОБА_9 діючи за єдиним злочинним умислом із ОСОБА_8 та невстановленою слідством особою, завдав численні удари ножем у голову та тіло ОСОБА_12 і ОСОБА_13, спричинивши потерпілим легкі тілесні ушкодження.

За апеляцією прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині призначення засудженим покарання скасовано Апеляційним судом м. Києва та постановлено свій вирок від 1 липня 2015 року.

Цим вироком ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України призначено покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_9 - за ч. 4 ст. 296 КК України 4 роки і 6 місяців позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду щодо засуджених залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на те, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та вважає, що призначене йому апеляційним судом реальне покарання є суворим. У зв'язку з цим порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та із застосуванням ст. 75 КК України просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та представника потерпілих про підтримання поданої касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій, в касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 не заперечується.

Доводи скарги про безпідставність скасування вироку місцевого суду та призначення ОСОБА_8 апеляційним судом суворого покарання, не заслуговують на увагу.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Окрім того, судом 2-ї інстанції ураховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким та було скоєно в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Також апеляційним судом узято до уваги посередню характеристику засудженого за місцем проживання, що ОСОБА_8 на момент учинення злочину не працював, суспільно-корисною працею не займався, що ставить під сумнів перебування на його утриманні батьків пенсіонерів.

Також апеляційним судом ураховані обставини, на які є посилання у касаційній скарзі захисника, думку потерпілих та із урахуванням зазначених даних у їх сукупності апеляційний суд призначив ОСОБА_8 покарання відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги захисника й зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_8 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.