Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Паневіна В.О.  і  Пекного С.Д.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві  9 січня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Мороза Є., який брав участь у розгляді справи в суді 1-ої інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2006 року щодо ОСОБА_2., -

встановила:

вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2006 року

ОСОБА_2, уродженку IНФОРМАЦIЯ_1, мешканку IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судиму, -

було засуджено за ст. 185 ч. 1 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 1 п. "б", ст. 10 Закону України від 31 травня 2005 року "Про амністію" (2591-15) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання.

Також судом було прийнято рішення про стягнення з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 650 гривень.

ОСОБА_2 було судом визнано винною і засуджено за те, що вона 27 січня 2005 року близько 11-ої години 15 хвилин в приміщенні процедурного кабінету НОМЕР_1 Краснолиманської центральної районної лікарні в Краснолиманському районі Донецької області заволоділа мобільним телефоном ОСОБА_1 вартістю 650 гривень, який той випадково там його залишив.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 скасовано із закриттям провадження у справі за відсутності в її діях складу злочину.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінальної справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину та наявність у неї з потерпілим ОСОБА_1 цивільних правовідносин, що виникли на грунті знайденої речі.

Потерпілий ОСОБА_1 у касаційній скарзі (він її іменував як касаційне подання) порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Свою вимогу він обгрунтовує тим, що апеляційний суд безпідставно визнав, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину - крадіжка. Вона усвідомлювала, що бере чужу річ, за якою може повернутися власник. Також зазначає, що суд 1-о інстанції припустився  порушення кримінально-процесуального закону - не встановив точну вартість викраденого телефону.

На ухвалу апеляційного суду було також принесено касаційне подання прокурором, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, але до початку розгляду справи в касаційному порядку він відкликав це подання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Морозову С.Ю., яка вважала, що в задоволенні скарги має бути відмовлено, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги,  колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як убачається із матеріалів справи, мобільний телефон ОСОБА_1 забув у процедурному кабінеті районної лікарні, тобто ця річ фактично вибула із його законного володіння. Тому ОСОБА_2 в даному випадку не може нести відповідальність за крадіжку, про що апеляційний суд зробив правильний висновок і обгрунтовано скасував вирок місцевого суду щодо неї з закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Тому доводи касаційної скарги про незаконність ухвали апеляційного суду, винесеної щодо ОСОБА_2, є необгрунтованими. Що стосується доводів про те, що суд першої інстанції не встановив вартість мобільного телефона, то вони також є безпідставними, оскільки не спростовують висновків апеляційного суду про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину - крадіжки.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про скасування ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2006 року, винесену щодо ОСОБА_2.