Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Крижановського В. Я. і Мороза М. А., за участю прокурора Кулаківського К. О.,

розглянувши в судовому засіданні 25 лютого 2016 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2015 року,

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року щодо нього.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2015 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2014 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду щодо нього.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається матеріалів справи, вироком Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_6 було засудженого за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, 395 КК України та на підставі ст. 70 КК України на 9 років позбавлення волі.

Засудженим був пропущений строк на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2013 року було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року щодо нього.

Однак, засудженим 8 травня 2013 року було відкликано подану апеляційну скаргу на вирок місцевого суду. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року набрав законної сили 13 червня 2013 року.

Повторне клопотання засудженого ОСОБА_6 про відновлення строку на апеляційне оскарження було подано 23 червня 2014 року.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6, зазначивши про відсутність поважних причин для поновлення строку, а також, що засудженому уже строк був відновлений та він своїм правом на оскарження вироку не скористався.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи засудженого, аналогічні тим, що наведені у його касаційній скарзі. Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви визнання цих доводів безпідставними, є обґрунтованими. Свої висновки з цього питання, із якими погоджується колегія суддів, суд 2-ї інстанції належним чином умотивував.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від

4 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2015 року-без зміни.