Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоСолодкова А.А.суддів:Матієк Т.В., Широян Т.А.,за участю прокурора при секретарі Опанасюка О.В., Петрик В.В.,розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050420000160 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 квітня 2015 року засуджено

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ямпіль, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.03.2015 за ч. 3 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_6 шляхом часткового складання покарань за цим та попереднім вироком визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Судом вирішено долю речових доказів у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено: виключено з резолютивної частини вироку посилання суду на ч. 4 ст. 70 КК України, якою засудженому визначено остаточне покарання шляхом складання покарань за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 квітня 2015 року та за вироком цього ж суду від 05 березня 2015 року та остаточно визначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Визначено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначено вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 березня 2015 року щодо ОСОБА_6 виконувати самостійно. В решті вирок залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_6 31 січня 2015 року, приблизно о 6 год. 50 хв., повторно, перебуваючи на АДРЕСА_1, звідки викрав майно, що належало ОСОБА_7, загальною вартістю 4 854 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення кримінального процесуального закону просить ухвалу апеляційного суду скасувати з призначенням розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України також не оспорюється у касаційній скарзі, отже не перевіряється касаційним судом.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність тапорушення кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Так, зокрема, зі змісту кримінального закону випливає, що якщо призначення остаточного покарання супроводжується звільненням особи від відбування покарання з випробуванням, суд спочатку має призначати покарання за правилами ст. 70 КК України, після чого приймає рішення про застосування ст. 75 КК України. Якщо ж останнім вироком особа засуджується до покарання, що належить відбувати реально, кожний вирок (попередній та останній) повинні виконуватися самостійно.

Такі роз'яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , де зокрема зазначається, що у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Всупереч наведеному, апеляційний суд змінюючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, цих вимог кримінального закону не дотримався та постановив рішення, що утруднює його виконання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду провадження у суді апеляційної інстанції, у процесі якого суду необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення з дотриманням норм закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити розгляд у суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.