Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Пузиревського Є. Б., Шибко Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року,

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого у тому ж місті (АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання про судові витрати й долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те що він, у неустановлений час на автовокзалі у м. Дніпропетровськ у неустановленої особи, придбав медичний шприц в якому містився особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунку на суху речовину 0,0053 г.

06 березня 2015 року приблизно о 18.50 год працівники міліції, виконуючи розпорядження Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про набрання законної сили вироку цього ж суду від 09 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1, затримали останнього і вході його особистого огляду, виявили та вилучили медичний шприц з опієм ацетильованим, вагою в перерахунку на суху речовину 0,0053 г., який ОСОБА_1 повторно, придбав та зберігав без мети збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок місцевого та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Подію злочину, доведеність винуватості засудженого в його вчиненні, кримінально-правової оцінки діяння за ч. 2 ст. 309 КК, відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого про надмірну суворість призначеного покарання, колегії суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання, згідно з указаною нормою закону врахував, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину обставини кримінального провадження, та дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, задовільно характеризується за місцем проживання. Крім того, врахував суд обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та ту що його обтяжує - рецидив злочинів і правомірно призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання передбачене санкцією статті за якою його засуджено.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, такі твердження про суворість призначеного покарання серед іншого, висловлював засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. Апеляційний суд обґрунтовано залишив її без задоволення, вмотивувавши свої висновки належним чином. Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суддів першої та апеляційної інстанцій щодо призначення ОСОБА_1 покарання є законним та обґрунтованим, а тому підстав вважати таке покарання надмірно суворим та явно несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів немає.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року відмовити.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.