Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Сахна Р.І.,

за участі прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_2,

секретаря Зотова О.В.,

розглянув 23 лютого 2016 року у м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2015 року.

Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 24 березня 2015 року засуджено

ОСОБА_3, 1988 р. н., уродженця с. Мала СевастянівкаЧеркаської області, мешканця АДРЕСА_1, не судимого, громадянина України,

- за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2107 та рухаючись з порушенням п/п "б" п. 2.3, п/п "а" п. 2.9, п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) по вулиці Ювілейна в м. Христинівка Черкаської області у напрямку смт. Верхнячка, наїхав на попутного велосипедиста ОСОБА_5, спричинивши його смерть.

Апеляційний суд Черкаської області 28.09.2015 скасував цей вирок в частині призначення покарання та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

У касаційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;

- потерпіла ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України;

- захисник ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність факту вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп'яніння, просить скасувати вирок апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_2 просить її задовольнити частково, скасувати вирок апеляційного суду та залишити без зміни вирок районного суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, та думку прокурора, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої й апеляційної інстанцій та перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі, самі по собі могли бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються, доводи ж прокурора про м'якість, а потерпілої - про суворість призначеного засудженому покарання необґрунтовані.

Так, оспорюючи в апеляційному порядку застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, прокурор вважав справедливим покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.

Апеляційний суд, призначаючи засудженому реальне покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, врахував ступінь тяжкості вчиненого у стані алкогольного сп'яніння кримінального правопорушення та його наслідки, думку потерпілої ОСОБА_6 та дані про особу ОСОБА_3, який не має судимості, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину

Крім обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд врахував й обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування потерпілим матеріальної шкоди.

Отже, усупереч твердженню прокурора в касаційній скарзі, покарання призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

При цьому факт вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння доведений як визнанням цього факту самим засудженим, так і сукупністю інших зазначених у вироку доказів.

Доводи прокурора про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам ст. 420 КПК України безпідставні, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив законний, обґрунтований та достатньо вмотивований вирок.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.