Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів: Єлфімова О.В., Крещенка А.М., розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 3 серпня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Леляки Жмеринськогорайону Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2015 року за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування на 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання з невідбутою частиною покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2015 року та визначено остаточне покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Визначено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2015 року щодо ОСОБА_4 постановлено виконувати самостійно.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 26 травня 2015 року, приблизно о 23 год. 00 хв., проник до домоволодіння АДРЕСА_2, звідки таємно, повторно, заволодів транспортним засобом, а саме мопедом "Хонда Діо" 34 AF, що належить ОСОБА_5

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду, постановив своєю ухвалою інший вирок щодо засудженого ОСОБА_4 виконувати самостійно, чим фактично погіршив становище засудженого. Вважає, що апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 420 КПК України, мав у даному випадку постановити свій вирок.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги прокурора про допущення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, апеляційний суд своєю ухвалою виключив вказівку місцевого суду на положення ч. 4 ст. 70 КК України про призначення засудженому покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з невідбутою частиною покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду від 27 травня 2015 року. Постановив вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. Разом з тим, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначив вирок Жмеринського міськрайонного суду від 27 травня 2015 року виконувати самостійно.

Таким чином, апеляційний суд своєю ухвалою фактично пом'якшив покарання засудженому, порівняно з вироком місцевого суду, а посилання прокурора про погіршення становища засудженого, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки прокурором не враховано, що коли особа, яку було звільнено від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний із вироків виконується самостійно.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.