5-438км16 Про складання головою правління садівничого товариства завідомо неправдивих видаткових касових ордерів, які є офіційними документами, в яких відображаються відомості про видачу коштів, що не відповідає дійсності, та надання цих видаткових касових ордерів ревізійній комісії для перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, а також незаконне заволодіння грошовими коштами товариства, скоєне шляхом зловживання своїм службовим становищем - 23.02.2016 Прийняття

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Животова Г.О., Франтовської Т.І., секретаря судового засідання Холявчука А.А., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2016 року касаційні скарги прокурора та засудженої у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050710000465, на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 23 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2015 року.

Вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 23 лютого 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Києва, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 108933,03 грн. на користь СТ "Світлана".

Вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат та речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2015 року вирок місцевого суду змінено в частині стягнення судових витрат за проведення експертизи. В решті вирок залишено без змін.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Матюшевої О.В.

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5 Прокурор просить виключити з обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України факт несплати ОСОБА_5 членських внесків у сумі 564,48 та, відповідно, виключити вказану суму з загальної суми шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та суми, яка стягнута судом в порядку задоволення цивільного позову на користь СТ "Світлана".

У касаційній скарзі засуджена просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на неповноту встановлення судами обставин, які, на її думку, мають значення для встановлення істини у справі. Також посилається на суворість призначеного їй покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнана винуватою, у тому, що вона, будучи головою правління садівничого товариства "Світлана", розташованого в с. Приазовське Першотравневого району Донецької області, тобто будучи службовою особою, склала завідомо неправдиві офіційні документи - видаткові касові ордери від 25 серпня 2012 року, які, згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 (z0040-05) року. є офіційними документами, в яких відобразила відомості про видачу коштів, що не відповідає дійсності, та надала вказані видаткові касові ордери ревізійній комісії для перевірки фінансово-господарської діяльності садівничого товариства "Світлана".

Крім того, ОСОБА_5 будучи службовою особою садівничого товариства "Світлана", в період з 3 грудня 2007 року по 31 березня 2013 року, умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, незаконно заволоділа чужим майном, а саме грошовими коштами вказаного товариства на загальну суму 108933,03 гривень.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора на часткове підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Доводи касаційної скарги засудженої про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 2 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком засуджена подала апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про закриття кримінального провадження в зв'язку із недоведеністю її винуватості. На обґрунтування своїх вимог, крім іншого, посилалась на те, що вирок суду обґрунтований на недостовірних, неналежних та недопустимих доказах. Вказувала на наявність протиріч у висновках ревізійної комісії, а потім, в свою чергу, й у висновках судово-економічної експертизи, оскільки, при вказаних дослідженнях, не було взято до уваги й інші бухгалтерські документи. Також засуджена поставила під сумнів повноваження самої ревізійної комісії та її висновки за результатами ревізії, оскільки, вважає, що остання була проведена із порушеннями, що не було перевірено судово-бухгалтерською експертизою. Крім того, вказувала, на те, що апеляційним судом належним чином не було перевірено висновків місцевого суду щодо наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України. Також наводила інші доводи щодо своєї невинуватості.

Переглядаючи кримінальне провадження за вказаною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення вироку місцевого суду, в цій частині, без змін.

ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги засудженої суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апеляційної скарги не дав і свого рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги належним чином не мотивував.

Апеляційний суд, усупереч ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченої без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами він визнав наведені в апеляції засудженої доводи неспроможними.

Суд апеляційної інстанції фактично не проаналізував доводів щодо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості чи відсутності такої, а фактично просто навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості.

Засуджена акцентувала увагу суду у своїй апеляційній скарзі на порушеннях судом першої інстанції наведених вимог процесуального закону при оцінці доказів покладених в основу обвинувального вироку, однак такі доводи не знайшли свого відображення в ухвалі суду, а також не наведено підстав чи норм закону, з яких ці доводи визнані безпідставними.

Також мотивувальна частина ухвали апеляційного суду не містить повноцінної відповіді на твердження апелянта щодо оцінки доказів місцевим судом, а також щодо суперечностей доказів, якими суд обґрунтував вирок.

Таким чином, залишаючи вирок без зміни в частині доведеності винуватості ОСОБА_5, апеляційний суд, на думку колегії суддів касаційного суду, по-суті, лише перерахував докази, які були викладені у вироку суду першої інстанції, не розкриваючи і не аналізуючи їх змісту, не перевірив та належним чином не проаналізував усі доводи апеляції засудженої, а доказів, якими вони спростовуються, в ухвалі не навів, а також не навів докладних мотивів прийнятого рішення та обмежився загальними фразами, що аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що докази винуватості засудженої з достатньою повнотою викладені у вироку суду та ним дана належна юридична оцінка.

З огляду на наведене, рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, через що воно підлягає скасуванню, а у справі належить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене, а також суду необхідно відповідно до вимог ст. ст. 94, 95, 439 КПК України, положень глави 31 КПК України (4651-17) дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, також ретельно перевірити доводи апеляційної скарги засудженої законності вироку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Оскільки суд касаційної інстанції не вправі досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність.

При новому апеляційному розгляді, суду необхідно врахувати висновки Верховного Суду України про застосування кримінального закону (ст. 366 КК), які він висловив у своїх постановах № 5-50 кс 15 та № 5-10 кс 13.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Враховуючи, що редакція закону, за яким ОСОБА_5 притягується до відповідальності, декілька разів підлягала зміні, при новому апеляційному розгляді, матеріальний закон слід зазначати у відповідній редакції.

Інші доводи засудженої, а також доводи прокурора щодо неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність мають бути предметом перегляду суду апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження.