5-6757км06 Про вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і адвоката ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2005 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

вироком суду

ОСОБА_3, раніше судимого 18 жовтня 2001 року за ст. 238 п."в" КК України (2341-14) 1960 року на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) на іспитовий строк 3 роки,-

засуджено за ч.2 ст.187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_3. визначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією1/2 частини належного йому майна.

ОСОБА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 6 грудня 2001 року за ч.1 ст. 101 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, -

засуджено за ч. ст.187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна

ОСОБА_3. і ОСОБА_1 засуджено за те, що вони 13 серпня 2004 року, в денний час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном біля будинку АДРЕСА_1 із застосуванням фізичного насильства, яке становило небезпеку для життя, у тому числі погрожуючи пневматичним пістолетом, вчинили розбійний напад на потерпілих ОСОБА_4. і неповнолітнього ОСОБА_5 і заволоділи належним потерпілій ОСОБА_4. майном на загальну суму 873 грн.

Ухвалою апеляційної інстанції вирок щодо засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку відносно ОСОБА_3., перекваліфікацію його дій на ч.1 ст. 186 КК України (2341-14) , оскільки, на його думку, між засудженими не було попередньої змови на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4., а він самостійно відкрито заволодів її майном, просить також про пом'якшення засудженому ОСОБА_3. міри покарання з урахуванням стану його здоров'я.

Засуджений ОСОБА_1. у своїй касаційній скарзі, як вбачається з її змісту, ставить питання про пом'якшення йому міри покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , посилаючись на те, що він лише був присутнім під час заволодіння ОСОБА_3 майном потерпілої, страждає від захворювання на туберкульоз.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Як видно з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_1 у розбійному нападі з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4. за викладених у вироку обставин грунтується на показаннях засудженого ОСОБА_3. у судовому засіданні, де він частково визнав, що відкрито заволодів майном потерпілої, але не погрожував їй та її сину пістолетом, хоча не завперечував, що вони бачили в його руках пневматичний пістолет.

Винуватість засуджених у скоєнні вказаного злочину стверджена в судовому засіданні також показаннями потерпілих ОСОБА_4. і ОСОБА_5., які пояснили про обставини розбійного нападу, вказавши про застосування як ОСОБА_3 так ОСОБА_1. до них насильства, яке становило небезпеку для їх життя, підтвердивши факт демонстрації ОСОБА_3 пістолета, який потерпіла ОСОБА_4. сприйняла як реальну небезпеку для життя її сина.

Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні ствердила, що вона була очевидцем вилучення у ОСОБА_3. пістолета і мобільного телефону, що належав потерпілій ОСОБА_4.

Під час досудового слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_1. визнали, що з метою заволодіння майном потерпілих представилися працівниками карного розшуку і, демонструючи пістолет, обшукали жінку і хлопця та заволоділи поліетиленовим пакетом з їх майном (а.с 71, 130).

Винуватість засуджених стверджено і іншими доказами, наведеними у вироку, яким судом дано належну оцінку.

Дії засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_1 за ч.32ст. 187 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, оскільки судом достовірно встановлено, що дії засуджених, пов'язані з демонстрацією пневматичного пістолету і застосуванням до потерпілих фізичного насильства, які були взаємопогодженими, мали за мету залякати і подавити опір потерпілих з метою заволодіння їх майном.

Призначене засудженим покарання відповідає тяжкості вчиненого ними злочину, даним про їх особу та іншим конкретним обставинам справи, з урахуванням яких їм призначено мінімальне покарання, передбачене за цей злочин.

Підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 69 КК України (2341-14) колегія суддів не знаходить.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку по справі, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб відсутні.