Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М., суддів Британчука В.В., Фурика Ю.П., за участю секретаря судового засідання захисника Асанової Є.С., ОСОБА_12., прокурора Жукова О.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014260000001041 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_12. в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 04 серпня 2015 року та спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вказану ухвалу апеляційного суду,

За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веренчанки Заставніцького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по 1 000 000 грн - кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь держави - 3291,12 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Також ухвалено стягнути зі Страхової компанії "Княжа" Вієм Іншуранг у рахунок відшкодування матеріальної шкоди: на користь потерпілої ОСОБА_9 21 131 грн; на користь потерпілої ОСОБА_8 - 41 912 грн.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 29 листопада 2014 року приблизно о 17.10 год., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2109 (державний номерний знак НОМЕР_1), проїжджаючи 450 км + 500 м автомобільної дороги М-19, сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Телеблече, між населеними пунктами с. Мамаївцями та с. Лашківкою Кіцманського району Чернівецької області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів, почав здійснювати обгін вантажного автомобіля "МАН", при цьому виїхав на смугу зустрічного руху й допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ - 2104, (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_10

Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а) та 14.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 загинули, а потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12. в інтересах засудженого ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку та ухвали в частині рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди. Касатор зазначає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам виваженості, розумності та справедливості. Приймаючи рішення в цій частині, суди належним чином не врахували віку ОСОБА_7, його матеріального та фінансового стану, стану його здоров'я, інвалідності, а тому, на думку захисника, розмір стягнутої моральної шкоди 2 000 000 грн є надмірно завищеним. Просить суд касаційної інстанції знизити її розмір.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважають, що призначаюючи засудженому покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України суд не врахував характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_7, невідшкодування завданої шкоди, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, потерпілі вказують на недостатній розмір стягнутої судом на їх користь моральної шкоди.

У запереченні захисник ОСОБА_12. в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у спільній касаційній скарзі потерпілих, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення змінити в частині вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги сторони захисту, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що касаційна скарга потерпілих підлягає задоволенню в частині доводів м'якості призначеного заходу примусу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скаргах, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Винуватість, доведеність та кваліфікація діяння ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі потерпілих, щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як убачається з вироку, при визначенні покарання місцевий суд, поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, який за формою вини є необережним, однак за кваліфікацією згідно зі ст. 12 КК України тяжким, також зважив на характер (зміст) допущених засудженим порушень правил дорожнього руху, у тому числі й на керування транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки - у стані алкогольного сп'яніння, на незворотність наслідків винного діяння, від якого настала смерть потерпілих. Разом із тим, досліджуючи дані про особу засудженого, суд установив, що ОСОБА_7 раніше не був судимий, за місцем проживання та роботи характеризується лише позитивно. Також суд урахував відношення ОСОБА_7 до скоєного (визнання винуватості) та наявність обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків).

З огляду на всі ці обставини, практики Європейського суду щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу винного й те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку ОСОБА_7 після вчинення злочину, суд призначив останньому, основне покарання в мінімальних межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено. Крім того, суд із наведенням відповідного обґрунтування правильно застосував до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Перевіркою матеріалів провадження також установлено, що на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7, яким його визнано винуватим за вчинення злочину, передбаченого ч. 3ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, лише засудженим було подано апеляційну скаргу в частині розв'язання цивільного позову. В апеляційному порядку вирок суду щодо засудженого прокурором як і потерпілими не оскаржувався і останні під час апеляційного розгляду просили залишити вирок без змін.

Суд апеляційної інстанції, реалізуючи вимоги процесуального закону щодо недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого за відсутності апеляційної скарги прокурора, потерпілих та їх представника, може переглянути судові рішення суду першої інстанції на підставі ст. 404 КПК України лише у межах апеляційної скарги, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (коли є підстави для поліпшення становища особи). Отже, у цій частині ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

З урахуванням наведеного та вимог ч. 1 ст. 433 КПК України доводи потерпілих про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості не можна визнати прийнятними.

Разом із тим, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд мав виходити із роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , і врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, дотримуючись при цьому засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими зазначеним Кодексом. Положеннями ст. 374 цього ж Кодексу визначено, що у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Так, місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди, не врахував у повному обсязі вимог статей 10, 60 ЦПК України щодо засад змагальності сторін у цивільному судочинстві та покладення на позивача обов'язків доводити обставини, на які він посилається як на підстави своїх вимог, суд належним чином не мотивував свого рішення і не обґрунтував якими критеріями він виміряв присуджений розмір відшкодування моральної шкоди. Судом також не враховано й методики встановлення заподіяної моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, зареєстрованої Міністерством юстиції України 03 березня 2010 року під номером 14.1.04.

Не містить вирок у цій частині посилань на матеріальний закон (статті 23, 1167, 1187 ЦК України, якими врегульовано питання відшкодування моральної шкоди, в тому числі й завданої джерелом підвищеної небезпеки), яким керувався суд, розв'язуючи цивільний позов потерпілих.

Отже, ухвалюючи рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по 1 000 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд не взяв до уваги наведених вище норм закону, внаслідок чого прийняв рішення, яке не можна вважати законним та вмотивованим. Тобто розв'язання цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні відбулося з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Такі порушення залишилися поза увагою апеляційного суду.

Тому судові рішення підлягають скасуванню в частині розв'язання цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, а кримінальне провадження в цій частині - призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_12. в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 04 серпня 2015 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди скасувати і призначити в цій частині новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.