Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Леона О.І., Фурика Ю.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Литвинівки Вишгородського району Київської області, мешканця АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, працюючи на посаді водія-експедитора в період з 06 січня по 15 лютого 2015 року вчинив розтрату майна ПІК "ААЗ Трейдінг Ко", яке було йому ввірене, а саме - дизельне пальне у кількості 1798,11 л на загальну суму 31159,45 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації діяння засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що ОСОБА_1 безпідставно не призначили додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 191 КК, про що наводить відповідні доводи. Зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину (середньої тяжкості), обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який є несудимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, стан здоров'я та пенсійний вік засудженого. Враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому та відсутність обставин, що його обтяжують.

З огляду на викладене місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 191 КК, навівши обґрунтування, чому не призначив додаткового. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м'якості не вбачається.

Усі доводи прокурора на обґрунтування необхідності призначити ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 191 КК, ретельно перевірив апеляційний суд, і у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 419 КПК.

Переконливих доводів про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції з касаційної скарги прокурора не убачається.

Таким чином, оскільки зі скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.

ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя В.В. Британчук