Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 лютого 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь

у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року,

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2014 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Краснодарського краю, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в сумі 850 грн.

На підставі статей 49, 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому покарання у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Виправдано за ч. 4 ст. 190 КК України за недоведеністю його вини.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Алчевська Луганської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2., в силу ст. 89 КК України не має судимості, виправдано за ч. 2 ст. 358; ч. 4 ст. 190 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини.

Цивільний позов КФ АКБ "Індустріалбанк" залишено без розгляду.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України за те, що він, офіційно не працюючи у ТОВ КВФ "Славія", використав завідомо неправдивий документ, а саме наказ від 30 вересня 2005 року № 1-30 про призначення його на посаду заступника директора ТОВ КВФ "Славія" з 01 жовтня 2005 року та завідомо неправдиву довіреність від 14 жовтня 2005 року № 141 про те, що він уповноважений здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з підписанням угод

і договорів на купівлю та реалізацію нафтопродуктів, газу скрапленого, газу природного в різних установах, організаціях та підприємствах. Зокрема, зазначені завідомо неправдиві наказ і довіреність ОСОБА_1 подав у жовтні 2005 року до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", створивши тим самим враження про свою належність до ТОВ КВФ "Славія". Після чого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" уклали договори на постачання ТОВ КВФ "Славія" природного газу з нарахуванням ПДВ за 0 % ставкою. Зазначені угоди в м. Києві від імені постачальника підписав генеральний директор ОСОБА_5, а від імені ТОВ КВФ "Славія" - ОСОБА_1

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обвинувачувались у тому, що вони разом з особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, і невстановленими слідством особами, за попередньою змовою між собою, шляхом обману заволоділи державними коштами всього на загальну суму 17 565 842,24 грн, що є особливо великим розміром, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за таких обставин.

Так, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" уклали договори на постачання ТОВ КВФ "Славія" природного газу з нарахуванням ПДВ за 0 % ставкою. Реалізовуючи умисел, спрямований на заволодіння державним майном, ОСОБА_1 підшукував промислових споживачів природного газу та,обговорюючи з ними умови і ціну поставки природного газу,умисно приховуючи від них відомості про те, що запропонований ним газ ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами для подальшої реалізації із застосуванням 0 % ставки ПДВ, пропонував укласти договори постачання цього газу з нарахуванням на його вартість 20 % ставки ПДВ.

Будучи введеними в оману щодо % ставки ПДВ на газ та не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_4, особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, і невстановлених слідством осіб, спрямовані на заволодіння державним майном, службові особи сорока п'яти промислових підприємств споживачів газу, а саме:

ВАТ "Краматорський цементний завод", ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", АТ "УкртатНафта", КП "Енергія", ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", ВАТ МК "Азовсталь", ТОВ "Енергохолдінг", ТОВ "Компанія Тандем плюс", ТОВ "Регіон-газ", АТ "Лізингова Компанія "Сприяння", ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ВАТ "Дніпровськгаз", ВАТ "Запоріжвогнетрив", ВАТ "Концерн Стирол", ВАТ "Полтаваголовпостач", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ", ВАТ Холдингова компанія "АвтоКрАЗ", ВАТ "Балцем", ВАТ "Сумихімпром", ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", ЗАТ "Елста", ЗАТ "Київгазпостач", ЗАТ "Макіївський металургійний завод", ЗАТ "Подільський цемент", ЗАТ "Євроенергоцентр", ЗАТ "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТіСТ", КП "Харківські теплові мережі", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ТОВ "Світ плюс", ПДГТ "Хімпром", ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", ПП "Інженерне забезпечення", ПСК "Алмар", ТОВ "Укренергоінвест", ТзОВ "Нафто-Газтрейд", ТОВ "Енергогазмаш", ТОВ "Карпатнафтохім", ТОВ "Компанія "Енергоальянс", ТОВ "Полтаванафтогазпостач", ТОВ "Термо", ТОВ ТЕК "Ітера України", протягом листопада 2005 року-березня 2006 року уклали з ТОВ КВФ "Славія" договори постачання газу за запропонованою ОСОБА_1 ціною та нарахованою на його вартість 20 % ставкою ПДВ. Зазначені угоди про постачання газу загальною вартістю 674 044 037,23 грн, у тому числі ПДВ за 20 % ставкою у сумі 91 654 775,13 грн, від імені ТОВ КВФ "Славія" підписав його директор ОСОБА_6, який не підозрював про злочинні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_4, особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та інших невстановлених слідством осіб.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах та маючи доступ до системи "клієнт-банк" ТОВ КВФ "Славія", ОСОБА_1, ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та невстановлені слідством особи одержані від споживачів природного газу кошти як оплату його вартості у сумі 569 305 067,57 грн, у тому числі ПДВ 67 569 793,39 грн, серед яких 160 465 307,01 грн, у тому числі ПДВ за 0 % ставкою, перерахували на рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також повернули споживачам природного газу попередню оплату за природний газ у сумі 40 108 836,96 грн, у тому числі ПДВ 6 519 139,50 грн.

Таким чином, сума ПДВ за ставкою 20 %, незаконно одержана від споживачів природного газу, за проведеними операціями з реалізації природного газу, одержаного від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", становила 17 565 842,24 грн (91 654 775,13 грн - 67 569 793,39 грн - 6 519 139,50 грн). Отримані в такий спосіб кошти ОСОБА_1, ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та невстановлені слідством особи обернули на свою користь шляхом переведення їх у готівку. Так, ОСОБА_1, ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та невстановлені слідством особи, маючи доступ до системи "клієнт-банк", протягом листопада-грудня 2005 року перерахували із вказаних розрахункових рахунків ТОВ КВФ "Славія" на розрахунковий рахунок ПП "Антрацитвуглезбут" кошти в сумі 4 581 450 грн і на розрахунковий рахунок ТОВ "Восток-уголь" кошти в сумі 4 863 410 грн. Крім того, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і маючи доступ до системи "клієнт-банк", протягом листопада-грудня 2005 року перерахували ці кошти із розрахункових рахунків ПП "Антрацитвуглезбут" і ТОВ "Восток-уголь" на розрахунковий рахунок ПП "Імперіал" та розрахунковий рахунок МПП "Доненергоресурс".

Бажаючи заволодіти державними коштами в особливо великих розмірах і діючи спільно з іншими учасниками, ОСОБА_4 надав особі, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, чекові книжки для зняття коштів із рахунків ПП "Імперіал" та МПП "Доненергоресурс".

Ця особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, протягом листопада-грудня 2005 року отримала у касі банку з розрахункового рахунку ПП "Імперіал" та розрахункового рахунку МПП "Доненергоресурс" 9 444 860 грн начебто для закупівлі сільськогосподарської продукції, а насправді передавала ці кошти протягом листопада-грудня 2005 року в день зняття ОСОБА_4 Іншу частину коштів у сумі 8 120 982,24 грн (17 565 842,24 грн - 9 444 860 грн)

ОСОБА_1 і ОСОБА_4, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та невстановлені слідством особи перерахували на рахунки підприємств і використали на невстановлені слідством потреби.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що в період із липня по серпень 2006 року він через укладання договорів кредитування, за попередньою змовою з ОСОБА_7, вчинених повторно, з використанням підроблених документів ТОВ "Востокуголь" та ПП "Антрацитвуглезбут", службовою особою яких на той час не був, шляхом обману заволодів коштами в особливо великих розмірах, зокрема, грошовими коштами КФ АКБ "Індустріалбанк" на загальну суму 166 080 доларів США (841 435 грн), що більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, які обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190;ч. 2 ст. 358 КК України.

Також ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що в період із липня по серпень 2006 року він через укладання договорів кредитування, за попередньою змовою з ОСОБА_7, вчинених повторно, з використанням підроблених документів ТОВ "Востокуголь" та ПП "Антрацитвуглезбут", службовою особою яких на той час не був, шляхом шахрайства заволодів коштами в особливо великих розмірах, зокрема, грошовими коштами АКБ "Райффайзенбанк Україна" на суму 91 025 доларів США (459 676,25 грн), що більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, які обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358 КК України.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що їхня вина органом досудового розслідування не доведена.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року вирок районного суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам прокурора про незаконність дій ОСОБА_1 і ОСОБА_4 при укладанні договорів із використанням документів, які містили неправдиві відомості,

та подальшому здійсненні операцій із грошовими коштами, отриманими на підставі таких договорів. При цьому зазначає, що в матеріалах кримінальної справи є достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 і ОСОБА_4 Також зазначає про те, що резолютивна частина вироку не відповідає вимогам кримінального-процесуального закону, на що також не звернула увагу колегія суддів апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, котра представляє інтереси ОСОБА_4, які заперечували проти касаційної скарги і просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону

у зв'язку з виправданням ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358 КК України, є безпідставними з огляду на таке.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_4 обвинувачувались у тому, що вони разом з особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, і невстановленими слідством особами за попередньою змовою, шляхом обману заволоділи державними коштами в особливо великих розмірах, а саме 17 565 842,24 грн.

Між тим шахрайство полягає у протиправному заволодінні майном або придбанні права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживанням його довірою. Як вбачається з матеріалів справи, сторона обвинувачення не інкримінувала ОСОБА_1, що він вчинив будь-які дії, спрямовані саме на заволодіння шляхом обману державними грошовими коштами конкретної посадової особи, уповноваженої на представництво інтересів держави, що є обов'язковою ознакою для кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України.

Крім того, органом досудового слідства не було наведено будь-яких доводів на підтвердження своєї позиції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 ніколи не працював на посаді ТОВ КВФ "Славія", тобто не був наділений правом виконувати фінансово-господарські функції на цьому підприємстві, а тому недоведеним є висновок органу досудового розслідування про те, що після перерахування сорока п'ятьма промисловими підприємствами споживачів газу протягом листопада-грудня 2005 року грошових коштів ТОВ КВФ "Славія" ОСОБА_1 перераховував ці кошти на рахунки інших підприємств за безготівковими операціями. Як правильно зазначив суд, доступ до отримання грошових коштів та здійснення фінансово-господарських дій підприємства має лише керівник такого підприємства або головний бухгалтер. При цьому нікому з посадових осіб ТОВ КВФ "Славія", які мали право розпоряджатися коштами товариства, зокрема директору чи бухгалтеру, органом досудового слідства обвинувачення не пред'явлено.

Також суд, оцінюючи усі обставини справи та обґрунтовуючи прийняте рішення, проаналізував і врахував висновки судово-економічної експертизи, відповідно до яких укладання угод ТОВ КВФ "Славія" з реалізації природного газу на митній території України, отриманого від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за 20 % ставкою оподаткування ПДВ у період діяльності з листопада 2005 року по березень 2006 року, не суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Отже, нарахування сум ПДВ було правильним.

Таким чином, згідно з вимогами кримінально-процесуального закону суд першої інстанції у судовому засіданні перевірив зібрані на досудовому слідстві докази в їх сукупності та взаємозв'язку, на підставі яких ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та надав їм належну оцінку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, давши належну оцінку діям ОСОБА_1 та ОСОБА_4, дійшов правильного висновку про недоведеність їхньої вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі апеляційного суду. З цим висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Щодо оцінки дій ОСОБА_4 колегія суддів вважає, що суд, спростовуючи пред'явлене йому обвинувачення за ч. 4 ст. 190; ч 2 ст. 358 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про невинуватість останнього, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання, навівши при цьому мотиви, з огляду на які взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зокрема, пояснення ОСОБА_4, котрий заперечував свою причетність до заволодіння коштами АКБ "Райффайзенбанк Україна" в сумі 459 676,25 грн та коштами КФ АКБ "Індустріалбанк" у сумі 841 735 грн, не спростовані зібраними по справі доказами. Також були враховані пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і висновки судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до яких встановити, ким виконані підписи у довідках про дохід ОСОБА_7, неможливо. Крім того, суд врахував й інші дані, які містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема, що місце знаходження ОСОБА_7 слідством не встановлено і про обставини отримання кредитних коштів її не допитано.

Таким чином, усі доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, належним чином перевірялися судом апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли, про що суд ґрунтовно зазначив в ухвалі. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Щодо доводів прокурора про наявність суперечностей у резолютивній частині вироку колегія суддів вважає, оскільки рішення суду про виправдання є законним та обґрунтованим, наявність у резолютивній частині вироку, крім рішення про виправдання, вказівки про необхідність ще й закриття провадження у справі не є істотним порушенням кримінального-процесуального закону, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, а також відсутність встановлених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.