Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів: [1]

Крижановського В.Я., Колесниченка В.М., Слинька С.С.,

при секретарі

судового засідання Асановій Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 18 лютого 2016 року касаційні скарги заступника прокурора Вінницької області та засудженого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні щодо засуджених

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз

вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців, звільненого від відбування

покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України (2341-14) , з іспитовим строком тривалістю два роки,

за участю прокурора Цигана Ю.В., засудженого ОСОБА_6,

У касаційних скаргах:

- прокурора викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості. Крім того, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і щодо засудженого ОСОБА_6 у зв'язку з допущеними апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом не надано засудженому ОСОБА_6 право висловити свою думку щодо поданої відносно нього апеляційної скарги прокурора та відповідно й в ухвалі суду не наведено його думку.

- засудженого ОСОБА_5 викладено вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо нього, обґрунтовуючи неповнотою досудового розслідування та судового розгляду, що призвело до незаконного його засудження.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 30 січня 2014 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

17 вересня 2014 року, приблизно о 2-ій год., ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5, діючи умисно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, підійшов до веранди житлового будинку, що по АДРЕСА_1, ногою вдарив вхідні двері, відчинивши їх. Зайшов у веранду, але не зміг відчинити ще одні двері, тому повернувшись на вулицю розбив дві шибки вікна, через які проник в приміщення будинку. ОСОБА_5, прикриваючи останнього, знаходився біля вхідних дверей будинку, слідкував за навколишньою обстановкою та в разі появи сторонніх осіб, за попередньою домовленістю мав його про це попередити. ОСОБА_7, знаходячись всередині будинку, побачив літню жінку ОСОБА_8 від якої почав вимагати гроші, отримавши від неї 40 грн, почав наносити удари по різним частинам тіла, знову вимагаючи гроші. Потерпіла ОСОБА_8 з метою врятувати своє життя вказала на місце в будинку, де знаходяться гроші. ОСОБА_7 знайшов та забрав вказані гроші в сумі 4 000 грн, після чого повернувшись до потерпілої, розуміючи, що потерпіла приховує від них свої заощадження, з метою залякування та доведення своїх злочинних намірів до кінця, повернувся до потерпілої та кулаком наніс удар по голові, від чого остання впала на підлогу. Відповідно до висновку експерта № 115 від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_8 спричинені легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 6 травня 2015 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду від 9 лютого 2015 року щодо засуджених в частині стягнення процесуальних витрат на користь держави змінено. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційні скарги засудженого та прокурора не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість та кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 щодо недотримання судами вимог процесуального закону, неповноти досудового розслідування та судового слідства, що призвело до безпідставного його засудження, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Суд касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 433 КПК України, не перевіряє судові рішення щодо неповноти й однобічності досудового розслідування та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, встановлених судом.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186 КК України є правильною.

Твердження касаційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд наведених вимог закону дотримався.

Суд врахував повною мірою ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким, та дані про особу засудженого, який неодноразово судимий, вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком суду, негативно характеризується за місцем проживання, завдану злочином шкоду потерпілій не відшкодував. Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5, судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Отже, як вбачається з матеріалів провадження, суд оцінив ступінь небезпечності особи для суспільства та уперте небажання стати на шлях виправлення тощо.

Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції була, в тому числі й апеляційна скарга прокурора щодо м'якості призначеного засудженому покарання, та апеляційний суд повною мірою врахував положення статей 65, 66, 67 КК України, мотивувавши своє рішення належним чином, у зв'язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України відповідає.

Не погоджується суд касаційної інстанції й з твердженнями касаційної скарги прокурора щодо порушень вимог кримінального процесуального закону при апеляційному розгляді провадження, оскільки всім сторонам судового провадження було надано можливість виступити у судових дебатах та засудженим - із останнім словом до суду.

З огляду на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, підстав для задоволення касаційних скарг суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 9 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 травня 2015 року щодо засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-2702км15

Категорія: ч. 3 ст. 186 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Павленко І.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Гончарук М.М.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.