5-1087км16 Про незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежений, з метою подальшого його збуту, незаконне перевезення та зберігання наркотиків та подальший їх збут - 18.02.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030050000955, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Нововолинська Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Хорольського С. В.,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про її скасування та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 КПК України, оскільки належним чином не перевірив доводів прокурора про необґрунтоване застосування ст. 75 КК України, безпідставне посилання на відсутність корисливого мотиву та шкоди, завданої злочином, не врахував, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних речовин, є наркотично залежною особою, необґрунтовано послався на його молодий вік та перебування на його утриманні батьків.

У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_2 зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги прокурора та просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без змін.

За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, визначених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін.

Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину за таких обставин.

За невстановлених обставин у невстановлений час з метою подальшого збуту ОСОБА_1 незаконно придбав наркотичний засіб трамадол, обіг якого обмежено, який незаконно перевіз у м. Нововолинськ Волинської області і став незаконно зберігати з метою збуту, а 03 грудня 2014 року приблизно о 16:30 год., перебуваючи поблизу будинку №19 по вул. Винниченка у м. Нововолинськ Волинської області вказаний наркотичний засіб у кількості 1,9896 г незаконно збув за 780 грн ОСОБА_3, який діяв у рамках оперативної закупівлі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень до неї, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам кримінального закону через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного покарання є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, судом при призначенні покарання враховано тяжкість злочину, відсутність тяжких наслідків, дані про особу засудженого, який визнав вину, не оспорював обставини кримінального провадження, у зв'язку з чим його розгляд відбувався у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, в силу ст. 89 КПК України не судимий, має постійне місце проживання та роботи, працює директором ТОВ "Волиньзбагачення", одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків похилого віку, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Колегія судів погоджується із тим, що наведені обставини, у тому числі позитивні дані про особу засудженого, вказують на можливість його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів без реального відбування покарання в умовах контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом визначеного іспитового строку, що є підставою звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Висновки суду в частині призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином мотивовані та відповідають вимогам закону.

Апеляційний суд, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, детально мотивувавши рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи прокурора належним чином перевірені та спростовані.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні, не встановлено.