Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В.,

суддів Колесниченка В. М., Слинька С. С.,

за участю прокурора Хорольського С. В.,

засудженої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 лютого 2016 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, зі змінами до неї та засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року.

За вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 100 000 грн на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 12 серпня 2012 року, приблизно о 00.10 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду № 1 будинку № 155-А по вул. Перекопській у м. Херсоні, під час конфлікту з ОСОБА_4., який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, пішла до своєї кімнати, де взяла кухонний ніж, після чого реалізуючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_4, нанесла йому один удар ножем у живіт, від чого останній помер.

У касаційних скаргах:

- прокурор зазначає вимогу про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що призначення покарання засудженій у мінімальній межі санкції статті, не відповідає характеру вчиненого злочину, віднесеного до категорії особливо тяжких, його вчиненню у стані алкогольного сп'яніння, відсутності щирого каяття. Вказує про порушення судом вимог ст. 306 КПК України 1960 року при дослідженні показань свідків.

- засуджена ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо неї або їх зміну шляхом пом'якшення призначеного їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів неврахування показань свідків, їй не було надано копії технічного запису судового процесу, а у протоколі викладено не ті показання, які вона зазначала у судовому засіданні. Вказує, що порушено її право на захист, оскільки апеляційний розгляд проведено без її участі. Не заперечуючи, що смерть потерпілого настала внаслідок отриманого ножового поранення живота, стверджує, що умислу на вбивство не мала, а лише захищалася від його протиправних дій. Одночасно ставить питання про можливість застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України, оскільки вона щиро покаялась у вчиненому, співпрацювала зі слідством.

Засуджена ОСОБА_1 до початку розгляду справи відкликала свою касаційну скаргу (заява від 04 лютого 2016 року, вхідний № 3413/0/5-16 від 12 лютого 2016 року). Відклик подано належною особою до початку розгляду справи в касаційному порядку.

Оскільки судові рішення щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку оскаржено прокурором, касаційне провадження за її скаргою підлягає закриттю, а справа щодо неї розглядається за касаційною скаргою прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала відклик від касаційної скарги та заперечила проти доводів прокурора, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про порушення порядку дослідження доказів та безпідставне оголошення у порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань окремих свідків є необґрунтованими, оскільки з протоколу судового засідання убачається, що учасники процесу не заперечували проти дослідження наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі і протоколів допиту окремих свідків на досудовому слідстві, щодо яких неодноразово застосовувались заходи примусового приводу, які не були виконані з об'єктивних причин.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості є непереконливими.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_1 місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, керувався вимогами статей 50, 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) та повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, обставини, що пом'якшують покарання, якими обґрунтовано визнано - притягнення до кримінальної відповідальності вперше, щире каяття, визнання вини, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Крім цього, з матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 неодноразово відзначалась за досягнення у спортивних змаганнях, у тому числі всеукраїнського рівня.

Призначене ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.

У зв'язку з наведеним, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційне провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року щодо неї - закрити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.