Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки м. Ірпінь Київської області,

жительки смт. Гостомель, Київської області

(АДРЕСА_1),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не погоджуючись з судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_2, зазначає про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд не у повній мірі врахував дані про особу засудженої, обставини вчинення злочину та пом'якшуючі обставини.

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією належного їй майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією належного їй майна.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що вона в жовтні 2014 року в с. Дружнє Бородянського району Київської області у незнайомого чоловіка придбала особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований у великих розмірах, який зберігала за місцем свого проживання з метою збуту.

В подальшому, 21 та 28 жовтня 2014 року ОСОБА_2 у під'їзді будинку АДРЕСА_1 двічі незаконно, повторно збула за 250 грн. та 100 грн. ОСОБА_3 вказаний наркотичний засіб.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення щодо ОСОБА_2 загальних засад призначення покарання на думку колегії суддів є безпідставними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 за відсутності обтяжуючих обставин урахував обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття. Крім того, суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженої, яка характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Таким чином, призначаючи засудженій покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією належного їй майна, суд вимог статей 65 - 67 КК не порушив, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано змінив вирок місцевого суду, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про необхідність звільнення засудженої від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, аналогічних доводам його касаційної скарги, судом апеляційної інстанції наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для задоволення касаційної скарги немає та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисникаслід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити захиснику ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 серпня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.