Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В., суддів: Єлфімова О.В., Крещенка А.М., розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2016 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 25 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року.

Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 25 липня 2015 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Красноградського районного суду Харківської області від 28 травня 2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 серпня 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 17 днів, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

Крім того, вказаним вироком засуджено ОСОБА_5 рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 21 лютого 2015 року, приблизно о 7 год. 00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_5, відкрито викрав майно ОСОБА_6, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, завдавши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 5926 грн.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що суди не врахували у повній мірі його особу та всі обставини, які суттєво знижують суспільну небезпеку вчиненого злочину, в результаті чого йому призначено занадто суворе покарання. Просить застосувати щодо нього положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до скарги копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд виходив з того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, раніше судимий за вчинення грабежів, одружений, але з сім'єю не живе, за місцем проживання характеризується посередньо. Таким чином, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставини, які пом'якшують покарання засудженому, судом визнано добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність двох неповнолітніх дітей. Обставинами, які обтяжують потакання засудженому, судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі на які засуджений посилається у касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для його пом'якшення.

При розгляді апеляції засудженого ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 25 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.