5-5644км06 Про незаконне зберігання та збут наркотичного засобу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1,немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України (2341-14) .

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 16 жовтня 2005 року в с. Лугове Березанського району незаконно збув 30,5 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу ОСОБА_2.

Того ж дня ОСОБА_1 у власному господарстві, що по АДРЕСА_1, незаконно зберігав без мети збуту 39, 2 гр. канабісу, з яких 2,7 гр. в нього вилучили працівники міліції, а решту - він видав добровільно.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що призначене винуватому покарання - м'яке. Крім того, звертає увагу на те, що суд всупереч вимогам закону, не застосовуючи положень ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) , не призначив засудженому обов'язкове додаткове покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_1 в незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведена.

Обгрунтовуючи всій висновок, суд, як видно з вироку, виходив із сукупності даних, які містяться в матеріалах справи, та врахував визнавальні показання самого засудженого. Усе це не ставиться під сумнів і в касаційному поданні.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 і ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) є правильною, і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що ж стосується рішення суду про призначення покарання винуватому, то з ним колегія суддів у повній мірі погодитися не може, у зв'язку з чим слушними є і доводи касаційного подання.

Мова йде про те, що санкцією ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Суд такого покарання ОСОБА_1 не призначив і при цьому не послався на застосування до засудженого положень ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) .

Разом із тим з мотивувальної частини вироку видно, що ОСОБА_1 уперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, визнав свою вину і щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, колегія суддів визнає ці обставини такими, які, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) , дають підстави не призначати засудженому додаткового покарання, передбаченого в санкції ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) як обов'язкове.

Будь-яких інших даних щодо порушення судом норм матеріального або процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.

Тому, керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених зазначеною статтею, і ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) до остаточного покарання - п'яти років позбавлення волі. У решті вирок залишити без зміни.