Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Редьки А.I.,

суддів

Мороза М.А.,  Пивовара В.Ф.,

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні 21 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданнями заступника Генерального прокурора України та заступника прокурора Одеської області на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 березня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця с. Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 21 грудня 2005 року на території домоволодіння у м. Татарбунари Одеської області з метою подальшого збуту незаконно придбав, шляхом присвоєння знайденого, рослини маку, із якого виготовив 13 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломи та намагався його збути у м. Татарбунари, але був затриманий працівниками міліції.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить змінити вирок у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону судом першої інстанції, виключивши з нього вказівку про застосування конфіскації майна як додаткового виду покарання. Посилається на те, що такий вид додаткового покарання не застосовується до осіб, звільнених від основного покарання з іспитовим строком.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області викладає аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про обгрунтованість касаційних подань, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у касаційних поданнях не оскаржуються.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Проте, звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням та призначивши йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Згідно зі ст. 77 КК України (2341-14) , до переліку додаткових покарань, які застосовуються у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, покарання у виді конфіскації майна не входить.

Крім цього, відповідно до роз'яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

У зв'язку з вищезазначеними порушеннями кримінального закону, вирок у частині призначення засудженому покарання підлягає зміні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні подання заступника Генерального прокурора України та заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення засудженому покарання змінити: виключити з резолютивної частини вироку рішення про застосування до засудженого додаткового покарання - конфіскації майна.

В решті вирок залишити без зміни.