Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Літвінова Є.В.,

при секретарі Рябець О.О.,

за участю прокурора Прихожанова В.О.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100080000298, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз 13.05.2014 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, 25.04.2014 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 липня 2015 року щодо нього,

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 липня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони 13.01.2015 приблизно о 22 годині, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, через вікно проникли до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_4, а саме 6 мобільний телефонів, рюкзак та наручний годинник, а всього на загальну суму 4 685 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, однак згодом були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання, вважаючи його занадто суворим та посилається, при цьому на те, що він визнав свою вину, у скоєному щиро розкаявся, вчинив злочин в наслідок збігу тяжких обставин та має незадовільний стан здоров'я в тому числі ряд хронічних захворювань, і тому вважає, що у суду є достатньо підстав для зменшення йому міри призначеного покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, або застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь суді, думку засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу засудженого та просили пом'якшити покарання, думку прокурора Прихожанова В.О., який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено та правильність кваліфікації дій у касаційній скарзі засудженим не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у своїй касаційній скарзі. При призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховано те, що він страждає на ряд тяжких захворювань, думку потерпілої щодо призначення покарання і те, що викрадене майно їй було повернуто тільки завдяки затриманню ОСОБА_2 безпосередньо після вчинення злочину, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, і призначив покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, з яким погоджується колегія суддів.

Переконливих доводів, про необхідність призначення засудженому менш суворого покарання, або застосування ст.ст. 69, 75 КК України, у касаційній скарзі ОСОБА_2 не наведено.

ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 липня 2015 року щодо ОСОБА_2залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.