Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора засудженого захисника Асановій Є. С., Гаврилюка С. М., ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050770004724, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старченкового Володарського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Володарського районного суду Донецької області від 02 березня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

За вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Володарського районного суду Донецької області від 02 березня 2015 року, більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Також цими ж судовими рішеннями засуджено ОСОБА_8, які в частині його засудження не оскаржуються.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні умисного вбивства за таких обставин.

ОСОБА_6 26 листопада 2014 року приблизно о 21.00 год. у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні будинку № 142 на вул. Верхніх Аджахах у м. Маріуполі в ході сварки з ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин схопив його правою рукою за шию та штовхнув, від чого вони упали на підлогу. Після цього ОСОБА_6, знаходячись над потерпілим, став сильніше стискати шию потерпілого, а потім двома руками, прикладаючи фізичні зусилля, почав тиснути на грудну клітину потерпілого, після чого не менше 8 разів вдарив його кулаками по обличчю, в шию та грудну клітину.

Унаслідок наведених дій ОСОБА_6 ОСОБА_9 помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення, стверджуючи, що досудове розслідування та судовий розгляд було проведено неповно. До того ж засуджений посилається на порушення його права на захист під час апеляційного провадження.

На касаційну скаргу засудженого від прокурора надійшло заперечення.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які наполягали на необхідності скасування оскаржуваних судових рішень, прокурора, ___, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково на таких підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, яка встановлює правила проведення апеляційного розгляду, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином поінформовані про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Згідно з п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за відсутності достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Засуджений згідно з ч. 3 ст. 43 КПК України має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

За п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений наділений правом мати захисника, який би брав участь у проведенні процесуальних дій, а також правом на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Як видно з матеріалів провадження, за вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу віднесено до особливо тяжких злочинів, через що участь захисника у відповідному кримінальному провадженні в силу ст. 52 КПК України є обов'язковою.

Однак суд апеляційної інстанції, проігнорував наведені положення процесуального закону, розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за відсутності його захисника.

З огляду на вимоги процесуального закону наведені обставини свідчать про порушення апеляційним судом права ОСОБА_6 на захист, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду належить скасувати і призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, з дотриманням положень процесуального закону щодо проведення апеляційного розгляду, в тому числі й вимог щодо забезпечення права засудженого на захист, перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня

2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд цього провадження в суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.