5-42км16 Про наїзд на пішохода, який переходив дорогу на пішоходному переході, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці дорожньо-транспортної пригоди - 11.02.2016 Прийняття

- засудженого викладено вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо нього, та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, мотивуючи недоведеністю його винуватості у порушенні вимог Правил дорожнього руху, з урахуванням також, на його думку, неправильності висновків проведених судових експертиз, зокрема наголошує на тому, що є припущеннями те, що пішохід рухався зліва-направо та наїзд на нього відбувся саме на пішохідному переході. Крім того, заперечив проти задоволення цивільних позовів на таку суму, враховуючи, що він є пенсіонером, таке відшкодування вважає невідповідним засадам розумності, виваженості та справедливості, навіть при зменшеній сумі морального відшкодування апеляційним судом стверджує про упередженість колегії суддів щодо нього.

В доповненнях до касаційної скарги засуджений підтвердив свої вимоги про незаконність судових рішень щодо нього, заперечивши так само висновки проведеної експертизи у даному провадженні, що вважає неналежним доказом, долучивши до доповнення інший висновок № 100 від 14 січня 2016 року судової транспортно-трасологічної експертизи, проведений за клопотанням сторони захисту;

- потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виклали вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, обґрунтовуючи невідповідністю призначеного покарання засудженому ОСОБА_2 тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Також заперечили проти рішення апеляційного суду про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на їх користь з засудженого, з огляду на те, що останній вчинив наїзд на їх сина на пішохідному переході, будучи у стані алкогольного сп'яніння (що безпідставно не визнано обставиною, яка обтяжує покарання), за весь час досудового розслідування та судового слідства вину так і не визнав, намагаючись її перекласти на загиблого, під час досудового розслідування відшкодував завдані збитки у незначному розмірі (що безпідставно визнано обставиною, яка пом'якшує покарання), в подальшому більше ніж за два роки не намагався відшкодувати збитки тощо;

- у касаційній скарзі цивільний відповідач виклав вимогу до суду про скасування судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_2, в частині задоволення цивільних позовів до ПАТ "Страхова компанія "Провідна" та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. На обґрунтування вимоги вказано про недотримання судами норм матеріального права, а саме в тому, що в порушення положень ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перевищено ліміт відповідальності страхової компанії. Вказано на неправильне обрахування щомісячних платежів, пов'язаних із втратою годувальника, оскільки не відраховано пенсію, що вже виплачується малолітній ОСОБА_8 та те, що при обрахуванні не взято до уваги наявність ще одного члена сім'ї - дружини, на яку також мав враховуватись щомісячний дохід загиблого. Також зазначено про неправильне стягнення суми на виготовлення пам'ятників, що не має перевищувати граничний їх розмір, встановлений у відповідній місцевості.

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Стягнуто з ОСОБА_2: на користь держави 2 200,47 грн судових витрат за проведення судових експертиз № 147а від 20 травня 2014 року, № 224а від 27 червня 2014 року; на користь потерпілого ОСОБА_4 485 000 грн моральної шкоди, у решті вимог відмовлено; на користь потерпілої ОСОБА_3 495 000 грн моральної шкоди, у решті позовних вимог відмовлено; на користь потерпілої ОСОБА_9 особисто 476 000 грн та на користь малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, 495 000 грн моральної шкоди та щомісячно рівними платежами 212,55 грн на відшкодування завданої шкоди, пов'язаної із втратою годувальника до досягнення нею вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь потерпілої ОСОБА_9 в інтересах її малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно рівними платежами 462,96 грн на відшкодування завданої шкоди, пов'язаної із втратою годувальника до досягнення нею вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 22 листопада 2012 року, приблизно о 2-ій год. 10 хв., керуючи автомобілем марки "Daewoo Lanos TF69Y", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Миру у м. Старокостянтинові Хмельницької області, грубо порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме виявивши небезпеку для руху після появи у полі зору пішохода ОСОБА_10, який перетинав проїжджу частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля в межах пішохідного переходу, відзначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 "пішохідний перехід" та дорожньою розміткою 1.14.1 "зебра", своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та не надавши переваги в русі пішоходу, вчинив на нього наїзд. Пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 серпня 2015 року апеляційні скарги захисника, який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_9, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_8, цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "Провідна" задоволені частково. Вирок суду від 17 квітня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_9, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_8, змінено. Прийнято рішення про зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої з засудженого ОСОБА_2 на користь: потерпілого ОСОБА_4 - до 200 000 грн, потерпілої ОСОБА_3 - до 200 000 грн, потерпілої ОСОБА_9 - до 200 000 грн, потерпілої ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 - до 200 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9, яка діє в інтересах її малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно рівними платежами по 885,25 грн на відшкодування завданої шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, з моменту її народження і до досягнення вісімнадцяти років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь потерпілої ОСОБА_3 12 379 грн на відшкодування понесених нею витрат, пов'язаних із похованням сина та спорудження на його могилі надгробного пам'ятника. Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 10 778,91 грн на відшкодування витрат, пов'язаних із похованням сина. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти касаційних скарг потерпілих, цивільного відповідача, підтримав подану ним касаційну скаргу із доповненнями та просив про її задоволення, представника потерпілих, який підтримав касаційні скарги потерпілих, представника цивільного відповідача, яка просила про задоволення касаційної скарги страхової компанії, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "Провідна" підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 не оспорюються.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про неправильність висновків проведених судових експертиз, що фактично є доводами на обґрунтування його невинуватості, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами як першої, так і апеляційної інстанцій перевірялись показання ОСОБА_2 про те, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 через грубу необережність потерпілого, який раптово вийшов на дорогу з права, по ходу руху автомобіля, за межами пішохідного переходу.

Такі його твердження суперечать сукупності об'єктивних, досліджених в суді доказів, покладених судом в основу доведеності вини засудженого, які узгоджуються між собою, даними висновків судових експертиз, показаннями свідків, які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, та свідків, які прибули на місце пригоди в силу своїх службових обов'язків.

Факт дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_2, загибель в результаті останньої потерпілого ОСОБА_10 підтвердили під час судового розгляду свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, який вказав, що ОСОБА_2 намагався відтягнути потерпілого з місця події. Свої показання свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підтвердили при проведенні з ними слідчого експерименту 10 лютого 2014 року. Згідно з показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вони у складі слідчо-оперативної групи виїжджали на місце ДТП та бачили, як водій ОСОБА_2 взяв туфель, що лежав біля лівого колеса його автомобіля, і пройшовши декілька метрів, кинув його на проїжджу частину дороги, далі взяв кепку, що знаходилась біля потерпілого та кинув до дерева, позаду автомобіля. Про зміну місця розташування речей на місці події, вони повідомили співробітників ДАІ.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 101 від 4 січня 2013 року смерть ОСОБА_10 настала від внутрішньочерепної травми, яка виразилась лінійним переломом основи черепа, епідуральним крововиливом, кровотечею в шлуночки мозку. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 підтвердив вказані висновки, роз'яснивши при цьому, що смерть ОСОБА_10 настала від удару головою об асфальтне покриття від падіння, а не від удару автомобіля, в момент удару автомобілем права нога потерпілого була опорною, що вказує на напрямок руху потерпілого зліва на право по ходу руху автомобіля, а не навпаки.

Судами при перевірці показань ОСОБА_2 прийняті дані висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 224а від 27 червня 2014 року про те, що з технічної точки зору появу пішохода ОСОБА_10 у полі зору водія ОСОБА_2 перед наїздом, в межах дії інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.35.1 та 5.35.2 не можна вважати раптовою та неочікуваною, а навпаки - можна вважати передбачуваною та прогнозованою.

Доводи касаційної скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_2 внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд дотримався наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК Україниє тяжким злочином, вчиненим з необережності.

Враховано судом й дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні особу похилого віку, думку потерпілих, які просили суд про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Судом взято до уваги й факт грубого порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, наслідком яких є загибель людини, відсутність будь-яких мотивів для допущення таких неправомірних дій, що призвели до тяжких наслідків, наявність об'єктивної спроможності засудженого виявити небезпеку руху та вжити заходів для її усунення.

З огляду на викладене суд, врахувавши у сукупності тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставину, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, призначив покарання в межах санкції статті за якою його засудив.

Підстав вважати таке покарання невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості суд не вбачає.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Доводи апеляційних скарг захисника, який діяв в інтересах засудженого, та потерпілих, зокрема, - щодо невідповідності призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання внаслідок м'якості, безпідставне неврахування судами обставини, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, заперечення проти висновків проведених судових експертиз, аналогічні тим доводам, що наведені у касаційних скаргах, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Щодо вирішення судами питання по заявлених цивільних позовах.

Суд касаційної інстанції посилання у касаційній скарзі засудженого про невідповідність розміру морального відшкодування у даному кримінальному провадженні, який вважає надто завищеним, є необґрунтованими, тому і в цій частині касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Однак, частково погоджуючись із доводами касаційних скарг потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок суду і в частині заявлених цивільних позовів, дійшов висновку про зменшення розміру морального відшкодування з засудженого на користь потерпілих до 200 000 грн кожному, не мотивувавши свого рішення повною мірою, задля усунення будь-яких сумнівів у його законності.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги цивільного відповідача про порушення норми матеріального права апеляційним судом при обрахуванні щомісячних платежів малолітній ОСОБА_8, пов'язаних із втратою годувальника, оскільки в даному випадку апеляційним судом саме було виправлено помилку суду першої інстанції. Так як це відповідає положенням ч. 3 ст. 1200 ЦК України - особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Крім того, щомісячне нарахування пенсії малолітній ОСОБА_8 у сумі 884 грн, як стверджує цивільний відповідач має вираховуватись при стягненні відшкодування зі страхової компанії та засудженого, є безпідставним, оскільки виплачується на іншій правовій підставі - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Водночас суд касаційної інстанції вважає небезпідставними твердження касаційної скарги цивільного відповідача щодо порушення норм матеріального права при вирішенні цивільних позовів, а саме щодо перевищення відповідальності страхової компанії (ліміту страхової суми).

Згідно з ст. 9.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 9.4 цього ж Закону встановлено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

За даними полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 5874011 від 30 січня 2012 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн (т. 1 а.к.п. 28).

Вироком суду від 17 квітня 2015 року стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь потерпілої ОСОБА_9 в інтересах її малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячними платежами 462,96 грн на відшкодування завданої шкоди, пов'язаної із втратою годувальника до досягнення нею вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що у сукупності становить 100 000 грн.

Втім, окрім цього стягнення, ухвалою апеляційного суду 26 серпня 2015 року вирок суду в частині вирішення цивільних позовів змінено, та прийнято рішення також про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь потерпілої ОСОБА_7 12 379 грн відшкодування понесених нею витрат, пов'язаних із похованням сина та спорудження на його могилі надгробного пам'ятника.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити допущену судом помилку в цій частині, оскільки це призведе до порушення норми, встановленої у ст. 437 КПК України, щодо недопустимості погіршення правового становища засудженого та може бути виправлене на стадії апеляційного перегляду вироку суду.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення цивільних позовів із призначенням в апеляційному суді нового розгляду, під час якого суду слід повною мірою перевірити й інші доводи цивільного відповідача, та за результатами проведення розгляду постановити судове рішення, мотивоване належним чином.