Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Крижановського В. Я., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора засудженого захисника Бражнику М. В., Міщенко Т. М., ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою з доповненням до неї засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Волинської області від 04 лютого 2004 року,

за вироком Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 69, пунктами "а", "е", "з", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 17, пунктами "е", "з", "і" ст. 93, ч. 3 ст.144, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року із застосуванням ст. 42 цього ж Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року вирок Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Постановою Рівненського районного суду від 15 липня 2008 року вирок Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року щодо ОСОБА_6 приведено у відповідність із Законом України від 07 травня 2008 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності", постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим до покарання: за ст. 69 КК України 1960 року -у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією майна; за пунктами "а", "е", "з", "і" ст. 93 КК України 1960 року - у виді довічного позбавлення волі; за ч. 2 ст. 17, пунктами "е", "з", "і" ст. 93 КК України 1960 року - у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 3 ст. 144 КК України 1960 року - у виді позбавлення волі на строк 10 років; ч. 1 ст. 222 КК України 1960 року - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 42 зазначеного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

20 липня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Апеляційного суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього суду від 02 лютого 2004 року щодо нього.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2015 року вказану заяву засудженого було залишено без задоволення.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та просить суд касаційної інстанції розглянути по суті його заяву про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами. При цьому, ОСОБА_6 зазначає, що його заяву розглянуто незаконним складом суду, у ході розгляду було порушено його права, а суд постановляюи оскаржуване судове рішення керувався нормами закону, які регулюють порядок виконання судового рішення, а не його перегляд за нововиявленими обставинами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка підтримала скаргу частково та просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити провадження за клопотанням

ОСОБА_6 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами до апеляційного суду для визначення підсудності його розгляду, перевіривши доводи, наведені у скарзі, та матеріали кримінального провадження за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла такого висновку.

20 липня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Апеляційного суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року щодо нього, постановленого як судом першої інстанції.

У ч. 1 ст. 463 КПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 33 КПК України апеляційні суди не є судами першої інстанції у зв'язку зі зміною чинного законодавства України і позбавлені можливості здійснювати кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, а відтак, розгляд заяви особи, засудженої за вироком апеляційного суду, повинен відбуватись у суді першої інстанції за місцем скоєння злочину .

У зв'язку з порушенням правил підсудності розгляду клопотання засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 ухвала Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2015 року підлягає скасуванню як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2015 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року скасувати, а провадження направити до Апеляційного суду Волинської області для визначення підсудності розгляду заяви засудженого ОСОБА_6.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.