Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора Наставного В. В. і Слинька С. С., Кулаківського К. О., при секретарі Асановій Є. С., розглянувши в судовому засіданні 11 лютого 2016 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2015 року щодо нього,

Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами, строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Протягом іспитового строку на ОСОБА_6 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засудженого за те, що він 30 квітня 2015 року близько 20.00 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 210700-20 та рухаючись вперед з одночасним розворотом праворуч біля будинку № 12 по вул. Жовтневій в с. Бурімка Ічнянського району Чернігівської області, в порушення вимог п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 31.4.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , вчинив наїзд на ОСОБА_7, яка сиділа біля паркану свого господарства. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

За апеляцією прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасовано Апеляційним судом Чернігівської області та постановлено новий вирок від 6 жовтня 2015 року. Цим вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком 2 роки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вважає, що суд при призначенні йому покарання належним чином не врахував пом'якшуючі покарання обставини, а тому просить вирок суду апеляційної інстанції щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і залишити призначене покарання вироком суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі засудженого не оспорююється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні апеляційним судом покарання ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, дані про його особу, який уперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався за місцем роботи й проживання, а також і пом'якшуючі покарання обставини, а саме, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданих збитків, перебування на його утриманні матері похилого віку та думку потерпілого щодо призначення засудженому покарання. Разом із тим, апеляційним судом ураховано, що ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп'яніння допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого остання померла.

Отже, призначене апеляційним судом основне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки, тобто у мінімальній межі санкції цього Закону є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення та зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційній скарзі засудженого, не знайдено.

У зв'язку з цим касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.