5-969км16 Про таємне викрадення чужого майна - 11.02.2016 Прийняття

Головуючого судді Літвінова Є. В., суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В., при секретарі Гапоні В.О., розглянула в судовому засіданні об'єднанні матеріали кримінальних проваджень № 42015180150000016 та № 12015180150000190, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. КостопільРівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України (2341-14) ,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що суд, звільняючи засудженого від відбування покарання, не звернув уваги на те, що, застосовуючи ст. 75 КК України, фактично звільнив його від відбування покарання за попереднім вироком, яке засудженому слід було відбувати реально.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 29 травня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Костопільського районного суду від 14 квітня 2014 року у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців 10 (десять) днів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік та покладено на нього обов'язки передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 будучи засудженим 14 квітня 2014 року Костопільський районним судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин, на шлях виправлення не став та знову вчинив навмисне кримінальне правопорушення. Так, 21 липня 2014 року у відповідності до ч. 1 ст. 37 КВК України, ОСОБА_5 був ознайомлений інспектором кримінально-виконавчої інспекції з умовами, порядком та обов'язками під час відбування покарання, йому роз'яснено що згідно до вимог ч. 3 ст. 13 КВК України (1129-15) він зобов'язаний з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції Костопільського району два рази на місяць, а також направлений для відбування покарання в КП "Костопільське будинкоуправління" розташоване по вул. 1 Травня 7а м. Костопіль. Однак, в порушення ч. 3 ст. 40 КВК України, ОСОБА_5 без поважних причин, з метою ухилення від відбування покарання, не приступив до їх виконання у зв'язку з чим інспектором кримінально-виконавчої інспекції 06 листопада 2014 року був офіційно попереджений. Крім зазначеного, ОСОБА_5, в порушення ч. 3 ст. 13 КВК України, для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції Костопільського району жодного разу добровільно не з'явився і таким чином від відбуття покарання у вигляді громадських робіт ухилився.

28 березня 2015 року приблизно о 02.00 год. ОСОБА_5 повторно, перебуваючи в загальному коридорі п'ятого поверху 1-го під'їзду будинку № 70 по вул. Рівненській м. Костопіль, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, умисно, з корисливих спонукань, таємно викрав велосипед марки "PEUGEOT 103" вартістю 3210,12 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року вирок районного суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Висновки суду щодо правильності встановлених фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Разом з тим, доводи у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону у зв'язку із прийняттям судом рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, є слушними.

По справі встановлено, що за вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2014 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді громадських робіт, тобто до такого покарання, яке належить відбути реально.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Виходячи з того, що невідбуту частину покарання за попереднім вироком для ОСОБА_5 становили громадські роботи, призначені до реального відбуття, суд, при призначенні покарання за сукупністю вироків, безпідставно і всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 КК України застосував ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з наведеного, враховуючи те, що в апеляції прокурором ставилося питання про скасування вироку місцевого суду і постановлення судом апеляційної інстанції свого вироку, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи прокурора, наведені в апеляційній і касаційній скаргах. кримінальне провадження розглянути у відповідності до вимог Кримінального та Кримінального процесуального Кодексів України (4651-17) і, в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.