Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

при секретарі Гапоні В.О.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015110120000281 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, проживаючого АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Як вбачається зі змісту касаційної скарги прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки потерпілий просив судові рішення змінити та призначити більш суворе покарання. Разом з тим апеляційна інстанція вирок скасувала, чим порушила вимоги ст. 404 КПК України. На думку прокурора, суд мав би постановити ухвалу про залишення апеляції без руху та надати потерпілому строк для усунення недоліків. Вважає, що через неконкретне прохання в апеляції апеляційний суд, скасувавши в частині призначеного покарання вирок районного суду і ухваливши свій вирок, незаконно погіршив становище засудженого, чим істотно порушив вимоги КПК України (4651-17) .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги заступника прокурора Київської області та вважав оскаржуване судове рішення законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 8 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про речові докази та цивільний позов у провадженні.

Апеляційним судом Київської області вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 22 жовтня 2015 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 квітня 2015 року, приблизно о 13 годині, пошкодивши вхідні двері, проник до будинку по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 21050 гривень.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів про істотні порушення кримінального процесуального закону, допущених, на думку прокурора, апеляційним судом, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, потерпілий ОСОБА_3 вважав вирок районного суду несправедливим через м'якість призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання.

Апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку, дотримався вимог закону, переглянув вирок щодо ОСОБА_1 в межах апеляційної скарги, тобто в частині призначення покарання.

Скасовуючи вирок районного суду в цій частині та постановляючи свій вирок, апеляційний суд зазначив зміст вироку суду першої інстанції, в якому викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, також зазначив короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 374, 420 КПК України.

Доводи прокурора про неконкретність вимог потерпілого щодо результатів розгляду апеляції, відповідно до вимог ст. 407 КПК України, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та були б підставою для скасування судового рішення. Потерпілий в апеляційній скарзі по суті мав на меті і конкретно зазначив єдину вимогу про погіршення становища обвинуваченого, оскільки ставилося питання про призначення більш суворого покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для зміни або скасування вироку апеляційного суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.