Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого судді

Синявського О.Г.,

суддів

Косарєва В.I., Пошви Б.М.,

з участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  19 грудня  2006 року кримінальну справу за  касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 липня 2005 року, яким

ОСОБА_1,  громадянина  України,

раніше не судимого,

засуджено

-  за ч.1 ст. 125 КК України (2341-14)   до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 52 грн. 78 коп. на відшкодування матеріальної шкоди  та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду  Полтавської області від  7 жовтня 2005 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він  21.03.2004р., знаходячись  на АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_2 удари руками  в обличчя та інші частини тіла,  спричинивши потерпілій  легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоровcя.

У  касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_1 просить  застосувати  до  нього п."г" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31.05.2005р., оскільки  вину він визнає частково.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який  вважав, що касаційна скарга  в частині застосування акту про амністію підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційної скарги, колегія  суддів  вважає, що скарга  підлягає задоволенню з  таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину і дав вірну кваліфікацію його діям, що у скарзі не заперечується.

Висновки суду грунтуються на доказах детально викладених у вироку.

У касаційній скарзі засуджений просить застосувати до нього Закон України "Про амністію" (2591-15) , оскільки він визнає свою вину частково. Як видно із справи  в апеляційній скарзі адвокатом ОСОБА_3 ставилось питання про застосування до засудженого Закону України "Про амністію" (2591-15) .

Відповідно  до ст.8  Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31.05.2005р. питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою засудженого та інших учасників процесу.

Розглядаючи справу, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не вирішили питання про застосування до засудженого акту про амністію.

Відповідно до п. "г" ст.1 Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31.05.2005р.  звільненню від покарання, не пов'язаного з позбавленням  волі підлягають чоловіки віком понад 55 років.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив  умисний злочин, за який за законом передбачено покарання, яке  не пов'язане з позбавленням  волі і на день набрання чинності Закону України "Про амністію" (2591-15) він  досяг 57- річного  віку.

Враховуючи наведене та враховуючи те, що справа знаходиться в провадженні касаційного суду, колегія суддів вважає за можливе звільнити від покарання ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про амністію" (2591-15) від 31.05.2005р.

Керуючись ст.ст. 394, 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1  задовольнити.

На  підставі  п. "г" ст.1  Закону України "Про амністію" від  31.05.2005р.  ОСОБА_1 звільнити від покарання.