5-6125км06 Про порушення Правил безпеки дрожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження - Текст документа

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком 2 роки і з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

· ОСОБА_3 - 8295 грн. втраченого заробітку з 4 грудня 2004 року до 4 липня 2005 року; з серпня 2005 року щомісячно 1185 грн. до закінчення його лікування і переогляду; 1313 грн. 94 коп. за лікування; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

· ОСОБА_4 - 99 грн. 42 коп. за лікування; 25049 грн. 66 коп. за ушкодження автомобіля; 550 грн. за автотоварознавче дослідження; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди;

· в доход місцевого бюджету за лікування ОСОБА_4 186 грн. 77 коп.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 4 грудня 2004 року близько 21-ї год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем BMW-318 державний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись вулицею Луганське шосе в м. Єнакієве в напрямку с. Фільтровальний, порушив п. п. 12.4, 12.9, 10.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21093 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого останньому та пасажиру його автомобіля ОСОБА_3. були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_1 просить справу повернути на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що автомобіль потерпілого рухався назустріч автомобілю ОСОБА_2 не по своїй смузі руху. Проте неповнота і однобічність досудового і судового слідства призвели до неправильного застосування кримінального закону, оскільки зіткнення транспортних засобів сталося не з вини ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення підлягають частковому скасуванню.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_3. середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані доказами, які об'єктивно досліджені і вірно оцінені судом: свідченнями самого засудженого, який не заперечував, що керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, коли побачив яскраве світло назустріч, то скерував свій автомобіль вліво, де і сталося зіткнення; потерпілого ОСОБА_4 про те, що він їхав зі швидкістю 40 км/год. коли на його смугу руху виїхав зустрічний автомобіль під керуванням ОСОБА_2 і сталося зіткнення; показаннями свідка ОСОБА_5., котрий їхав в автомобілі потерпілого, та свідка ОСОБА_6., який їхав із ОСОБА_2. і підтвердив, що коли з"явився зустрічний автомобіль, останній повернув кермо вліво; протоколом огляду місця події і схемою до нього, за даними яких зіткнення автомобілів відбулося на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4; свідченнями ОСОБА_7, який був понятим при огляді місця події і підтвердив, що автомобілі стояли на дорозі так, як указано в схемі і осколки скла були на смузі руху автомобіля потерпілого; даними висновку автотехнічної експертизи.

Наведеним спростовуються посилання ОСОБА_2 на відсутність його винності в дорожньо-транспортній події, оскільки зіткнення сталося на його смузі руху.

Разом із тим, вирішуючи питання про розв"язання цивільного позову у даній кримінальній справі суд не дотримався норм кримінально-процесуального і цивільного законодавства, внаслідок чого судові рішення в цій частині, в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) , підлягають скасуванню.

В силу статті 334 КПК України (1001-05) суд має навести у вироку не тільки мотиви прийнятого рішення про задоволення цивільного позову, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Як убачається з матеріалів справи, в ході судового засідання суд не досліджував обставини заподіяння матеріальних збитків, не з"ясував доведеності підстав і розміру позовних вимог, власних розрахунків присуджених сум для відшкодування матеріальних збитків не провів, а обмежився розрахунками наданими потерпілими ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

При цьому судом не враховано, що цивільним законодавством України встановлено різний порядок визначення заробітку чи доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров"я в залежності від того, працювала особа за трудовим договором чи вона була підприємцем.

Крім того, на розмір втраченого заробітку чи доходу впливає ступінь втрати працездатності, яка може бути тимчасовою або стійкою, що посвідчується відповідно лікарняним листком або висновком медико-соціаної експертної комісії Міністерства охорони здоров"я України. Тільки після цього визначаються умови та порядок відшкодування шкоди.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 на момент події працював директором товариства з обмеженою відповідальністю, але після неї звільнився.

До того, суд у вироку постановив провести стягнення на користь ОСОБА_3 втраченого заробітку з 4 грудня 2004 року. Проте за матеріалами справи подія сталася ввечері 4 грудня, близько 21-ї год., коли робочий день вже мав бути відпрацьований. Будь-яких обгрунтувань такого свого рішення суд не навів.

Викликає сумнівів правильність обгрунтування судом матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_4 звітом про експертну оцінку транспортного засобу, оскільки висновок щодо розміру майнової шкоди заподіяної ушкодженням автомобіля є ймовірним, він містить припущення, що вартість матеріальних збитків може становити 25049 грн. 66 коп.

Суд, всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, ретельно не оцінив обгрунтованість і правильність такого висновку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд формально підійшов до перевірки позовних заяв, тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню як необгрунтовані і постановлені з недотриманням норм цивільного законодавства, а справа в цій частині поверненню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів-

у х в а л и л а :

касаційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині розв"язання цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.