5-5976к06 Про вчинення розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах; умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, і касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2006 року.

Зазначеним вироком засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1, одруженого,

уродженця Республіки Казахстан, громадянина України,

мешканця м. Зимогор"є Луганської області,

раніше судимого:

- 08.08.1995р. за ст. 94 КК України (2001-05) (1960р.) на 10 р. позбавлення волі, звільненого 04.07.2003р. умовно-достроково на 1 рік 10міс. 26 днів,

- - за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) - на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- - за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 1, 6, 12, 13 ст. 115 КК України (2341-14) - на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- - за ч. 2 п.п. 6, 12, 13 ст. 115 КК України (2341-14) - на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

- На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

IНФОРМАЦIЯ_2, одруженого, громадянина України,

уродженця і мешканця м. Луганська, працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України (2341-14) ,

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) - на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 1, 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) - на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) - на 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2. визначено остаточне покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

IНФОРМАЦIЯ_3, не одруженого, працюючого, громадянина України, уродженця м. Феодосії Автономної Республіки Крим, мешканця м. Луганська, не судимого в силу ст. 89 КК України (2341-14) ,

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) - на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) - на 12 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_3. визначено остаточне покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_4. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 100.000 грн.;

- з ОСОБА_2. і ОСОБА_1. солідарно на користь ОСОБА_4. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому смертю дружини, 150.000 грн.;

- з ОСОБА_2., ОСОБА_1. і ОСОБА_3. солідарно на користь ОСОБА_4. на відшкодування матеріальної шкоди 16790 грн. 50 коп.;

- з ОСОБА_2. і ОСОБА_1. солідарно на користь ОСОБА_4. на відшкодування матеріальної шкоди 4615 грн.;

- з ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3. солідарно на користь Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради за лікування ОСОБА_4. - 3436 грн. 22 коп.;

- з ОСОБА_2. і ОСОБА_1. солідарно на користь Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради за лікування ОСОБА_5. - 3479 грн. 34коп.;

- з ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на користь НДIЕКЦ при УМВС України в Луганській області з кожного по 156 грн. 93 коп. судових витрат.

Постановлено конфіскувати в доход держави як знаряддя злочину автомобіль ГАЗ-24, випуску 1974 р., належний на праві власності ОСОБА_2.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3. визнані винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.

На початку вересня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3., зустрівшись у м. Луганську, вступили у попередню змову на вчинення розбійного нападу на мешканця м. Свердловська ОСОБА_4., в будинку якого ОСОБА_3. раніше бачив велику суму грошей. Готуючись до злочину, вони підготували два мисливських ножа, один розкладний ніж, два металевих ломика і домовились про їх застосування у разі вчинення потерпілим опору.

21 вересня 2005 року після 16 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_3., будучи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_2. на автомобілі ГАЗ-24, що належав останньому, прибули в м. Свердловськ Луганської області, знаючи, що в цей час за місцем проживання буде знаходитись ОСОБА_4

Взявши з собою ножі, рукавички, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ще й по металевому ломику, всі троє, залишивши автомобіль, підійшли до будинку №АДРЕСА_1, де проживала сім'я ОСОБА_4.

Побачивши у гаражі потерпілого ОСОБА_4., вони, відволікаючи його увагу, підійшли до нього з проханням дати води, а потім ОСОБА_3., реалізуючи спільний умисел на вчинення розбою, з метою погрози потерпілому застосуванням насильства намагався застосувати розкладний ніж, але той не розкрився. Тоді, діючи узгоджено, ОСОБА_1 вдарив металевим ломиком по голові ОСОБА_4., після чого потерпілого стали бити по голові і тілу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ломиками, а ОСОБА_3. - ногами.

Коли на крики потерпілого з будинку в гараж вийшла ОСОБА_5, до неї підбігли ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_3. про напад тільки на ОСОБА_4., напали на неї, вдарили ломиком по голові і втягнули у будинок. Там, маючи умисел на її вбивство з користі, що не охоплювалось домовленістю з ОСОБА_3., ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі значною силою нанесли ОСОБА_5 кожний не менше 9 ударів металевими ломиками по голові, грудній клітці, тулубу, кінцівкам, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у тому числі відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток черепу і крововиливом у мозок, від якої 5 жовтня 2005 року у лікарні настала її смерть.

У процесі розбійного нападу на ОСОБА_5 і її вбивства у ОСОБА_1. і ОСОБА_2. виник умисел на вбивство двох осіб - подружжя ОСОБА_6 з домінуючого корисливого мотиву і попутного мотиву усунення небажаного свідка, але тільки після того, як він повідомить про місце зберігання грошей і цінностей.

В цей час ОСОБА_3., залишившись біля ОСОБА_4. і реалізуючи умисел на розбійний напад на останнього, наніс йому удари кулаком, ногами по голові і удар ножем у плече, однак той намагався встати і чинити опір. Тоді на крик ОСОБА_3. з будинку прибіг ОСОБА_2, який двічі вдарив ломиком по голові ОСОБА_4., після чого вони вдвох завели потерпілого у будинок. Там до них приєднався ОСОБА_1, який під погрозою мисливського ножа вимагав у потерпілого повідомити, де зберігаються гроші, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3. в цей час шукали цінності по кімнатах будинку. Побоюючись за життя, ОСОБА_4 повідомив, де зберігаються кошти, і видав золоту обручку, яку ОСОБА_1 намагався зрізати з його пальця.

Побачивши, що ОСОБА_5 спричинені ОСОБА_2. і ОСОБА_1. не сумісні із життям тілесні ушкодження, у ОСОБА_3. виник умисел на вбивство разом з ними ОСОБА_4. з домінуючого мотиву - користі і попутного мотиву - усунення небажаного свідка. Тому ОСОБА_3. в присутності ОСОБА_1. і ОСОБА_2., діючи узгоджено з ними, підійшов до ОСОБА_4. і вдарив його ножем у шию, що викликало значну кровотечу, а ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1. взяв у ванній кімнаті мотузку, передав її ОСОБА_1., який зв'язав ОСОБА_4.

Після цього, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3., залишивши ОСОБА_4. стікаючим кров'ю і будучи впевненими у настанні смерті подружжя ОСОБА_6, з місця злочину втекли. При цьому вони заволоділи знайденими в будинку грошима і цінностями на загальну суму 15540 грн. 50 коп.

В результаті їх дій ОСОБА_4. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у тому числі ножове поранення шиї, закрита черепно-мозкова травма. Однак смерть ОСОБА_4. не настала з незалежних від волі ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. причин, оскільки ОСОБА_4. вдалося розв'язатися, звернутися по допомогу і йому своєчасно була надана кваліфікована медична допомога.

У касаційному поданні прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, посилається на те, що суд неправильно визначив розмір коштів, що підлягають стягненню із засуджених на користь ОСОБА_4. на відшкодування моральної шкоди, та помилково стягнув із засуджених кошти на лікування потерпілих у солідарному, а не дольовому порядку. Тому просить вирок суду щодо всіх засуджених в цій частині скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_3. посилається на те, що їх умисел був спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_4., а не на вчинення розбою; тілесні пошкодження ножем він спричинив потерпілому не при розбої, а з неприязні до нього. Тому просить вирок скасувати з направленням справи на нове розслідування для перекваліфікації його дій на ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) і ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) ;

- засуджений ОСОБА_1 вказує на свою менш активну роль у вчиненні злочинів ніж та, про яку зазначав в своїх показаннях ОСОБА_2. З урахуванням цього та повного визнання ним - ОСОБА_1. вини і щирого каяття, просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене йому покарання;

- засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що він має поганий слух і зір, але своєчасно не був забезпечений захисником, чим порушено його право на захист; вказує, що суд безпідставно врахував показання потерпілого, які є суперечливими, і показання ОСОБА_3. і ОСОБА_1., які обмовили його у вчиненні злочинів, оскільки він ломику у руках не мав, ударів ним нікому не наносив; зазначає, що у змову з іншими засудженими на вбивство подружжя ОСОБА_6 він не вступав, умислу на вбивство не мав, а тому просить вирок суду змінити і перекваліфікувати його дії щодо обох потерпілих на ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) , щодо ОСОБА_5 - на ч. 2 ст.121 КК України (2341-14) , а щодо ОСОБА_4. - на ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) і пом'якшити призначене йому покарання.

У запереченнях на касаційні подання і скарги потерпілий ОСОБА_4 вважає вирок суду законним і обгрунтованим і просить залишити його без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1. на підтримання своєї касаційної скарги, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання тільки в частині зміни вироку щодо стягнення із засуджених коштів на лікування потерпілих у дольовому, а не у солідарному порядку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню частково, а касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинів за обставин, установлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і детально викладені у вироку, і є правильними.

Так, під час досудового слідства і судового розгляду справи засуджені по суті визнавали, що вступили у попередню змову на заволодіння майном ОСОБА_4. шляхом розбійного нападу на нього в його ж будинку, оскільки ОСОБА_3. повідомив про те, що бачив у ОСОБА_4. в будинку багато грошей. Для цього, взявши металеві ломики, ножі, рукавички, вони прибули за місцем проживання потерпілого і, побачивши ОСОБА_4. у гаражі, втрьох напали на нього: спочатку ОСОБА_3., у якого не розкрився ніж, а потім з ломиками ОСОБА_1 і ОСОБА_2, до яких приєднався ОСОБА_3. Спільно вони застосували небезпечне для життя і здоров'я потерпілого насильство. Коли з будинку виглянула дружина потерпілого - ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_3., напали і на неї, затягли у будинок і били металевими ломиками по голові, спричинивши несумісні із життям тілесні пошкодження. В подальшому ОСОБА_3. у гаражі продовжував бити ОСОБА_4., вдарив його ножем у плече, а потім потерпілого били ломиками по голові ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Потім потерпілого затягли до будинку, де він під погрозою застосування ОСОБА_1. мисливського ножа повідомив місце знаходження грошей, які ОСОБА_3. і ОСОБА_2 шукали у будинку. Також ОСОБА_3. ножем ударив у життєво-важливий орган - шию ОСОБА_4., і всі троє, зв'язавши потерпілого, який стікав кров'ю, пішли з будинку. При цьому ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3. заволоділи грошима і цінностями подружжя ОСОБА_6, у тому числі й тим майном, яке потім було виявлено у них та їх знайомих та повернуто потерпілому (мобільний телефон, одяг).

Такі ж показання засуджені давали в присутності захисників при відтворенні обстановки та обставин події, зазначивши не тільки конкретні дії кожного з них, але й місця, куди вони викинули як рукавички, в яких вчиняли злочини, так і знаряддя злочинів. Саме у вказаних ними місцях ці предмети були знайдені під час розслідування справи, і на них виявлені сліди крові ОСОБА_6.

При цьому всі засуджені стверджували про наявність між ними нормальних стосунків і відсутність підстав для обмови один одного. Таких підстав не встановлено по справі і судом.

Аналіз показань засуджених свідчить, що вони кожний по своєму із суб'єктивних міркувань свого захисту відтворювали події злочинів, применшуючи свою роль в них, але при цьому викривали один одного і наводили такі дані й обставини, які надали змогу встановити послідовність розвитку подій і дійсну роль кожного з них у вчиненні злочинів.

Їх показання у сукупності відповідають показанням потерпілого ОСОБА_4., який детально виклав обставини події, роль кожного із засуджених при вчиненні злочинів і впізнав їх по фотографіях, а ОСОБА_2. - по голосу. При цьому потерпілий зазначав, що при нападі на нього і дружину ОСОБА_2 і ОСОБА_1 застосовували металеві ломики, а ОСОБА_3. - ніж, і вказував, що не мав ніяких стосунків із засудженими, які діяли узгоджено з корисливих спонукань, а також після вбивства ОСОБА_1. і ОСОБА_2. його дружини, втрьох бажали вбити і його, але він, прикинувшись мертвим після отриманого удару ножем у шию, зміг уникнути продовження дій по заподіянню йому смерті.

Показання ОСОБА_4. суд правильно визнав достовірними, оскільки вони не містять істотних суперечностей, є послідовними і такими, що з урахуванням поліпшення стану здоров'я потерпілого після отриманої черепно-мозкової травми лише доповнюють і уточнюють обставини події.

Показання потерпілого узгоджуються з іншим доказами по справі, зокрема, даними протоколів огляду місця події, вилучення, огляду і пред'явлення йому до впізнання речей, які він визнав належними йому і викраденими з його будинку засудженими, даними судово-медичних, імунологічних, криміналістичних експертиз, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Всі ці докази були отримані у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, досліджені судом, належно оцінені і наведені у вироку.

Твердження ОСОБА_2. про те, що при дачі показань на досудовому слідстві він обмовив себе під впливом недозволених методів слідства, є безпідставними, оскільки це не підтверджується матеріалами справи.

Також судом перевірялися доводи ОСОБА_2. щодо порушення його права на захист під час досудового слідства тим, що його як особу із фізичними вадами слуху і зору своєчасно не забезпечили захисником, внаслідок чого він підписував протоколи допитів, які не відповідали його показанням. Ці доводи спростовані дослідженими судом і наведеними у вироку доказами, зокрема, показаннями дружини ОСОБА_2. про відсутність у останнього фізичних вад у такій ступені, яка б перешкоджала йому здійснювати свій захист і потребувала окулярів чи спеціальних пристроїв для поліпшення слуху і зору, якими він у повсякденному житті не користувався. Підстав вважати ці показання свідка ОСОБА_2 недостовірними по справі немає.

Таким чином, наведеними доказами доведена винуватість засуджених у вчиненні злочинів і спростовані твердження у касаційних скаргах ОСОБА_3. про те, що між ними не існувало попередньої змови на розбійний напад на ОСОБА_4., якого побили тільки з особистих неприязних стосунків без умислу на його вбивство; твердження засудженого ОСОБА_2. про те, що у нього не було умислу і він не вступав у попередню змову з ОСОБА_1. на вбивство ОСОБА_5, до якого він не причетний, і змову з ОСОБА_1. і ОСОБА_3. на вбивство ОСОБА_4., щодо якого вони діяли тільки з неприязних стосунків.

Судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1. (з урахуванням попередньої судимості за умисне вбивство) за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 і ч.2 п. п. 1, 6, 12, 13 ст. 115, ч. 2 п. п. 6, 12, 13 ст. 115 КК України (2341-14) ; ОСОБА_2. - за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 1, 6, 12 ст. 115, ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України (2341-14) ; ОСОБА_3. - за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 6. 12 ст. 115 КК України (2341-14) .

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3. на ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , а дій ОСОБА_2. - на ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) , як вони просять у касаційних скаргах, по справі не встановлено.

Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України (2341-14) у межах санкцій статей КК України (2341-14) , за якими їх засуджено, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчинених злочинів і ролі кожного в них, даних про їх особу, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, у тому числі й тих, на які є посилання у касаційних скаргах.

Призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

З огляду на це, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженим.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого як в частині відшкодування матеріальної шкоди, так і в частині відшкодування моральної шкоди, суд дотримав вимоги закону і постановив правильне рішення. При цьому, виходячи із засад розумності і справедливості, суд обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню із засуджених на користь потерпілого ОСОБА_4.

Підстав вважати цей розмір завищеним немає. Тому в цій частині касаційне подання прокурора не може бути задоволеним.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо стягнення із засуджених коштів на стаціонарне лікування подружжя ОСОБА_6 суд неправильно застосував кримінально-процесуальний закон, про що обгрунтовано зазначено у касаційному поданні прокурора.

Відповідно до ст. 93 КПК України (1001-05) і згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 (v0011700-95) від 07.07.1995р., при вчиненні злочину групою осіб витрати на стаціонарне лікування потерпілих стягуються з кожного засудженого окремо. Всупереч цим вимогам, суд стягнув зазначені витрати із засуджених у солідарному порядку.