Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Фурика Ю.П., Григор'євої І.В.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

за участю прокурора Хорольського С.В.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12014110030003738 касаційну скаргу захисника на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2015 року щодо ОСОБА_3,

За указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Полтави, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком від 12 березня 2008 року за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням ч. 4 ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць; звільненого 25 липня 2012 року у зв'язку з відбуттям покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн, на користь держави за лікування потерпілої у медичній установі - 10 325 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2014 року близько 13.50 год., керуючи всупереч пунктам 2.1, 2.3а Правил дорожнього руху (1306-2001-п) технічно несправним автомобілем марки ВАЗ-21093 (державний номерний знак № НОМЕР_1), у якого гальма задніх коліс були несправними, і рухаючись по просп. Князя Володимира в напрямку вул. Леваневського у м. Білій Церкві, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу біля будинку № 2 порушив вимоги пунктів 4.16а, 18.4 згаданих Правил, не зменшив швидкості руху й не зупинився; не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух, у результаті чого наїхав на ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину по вказаному пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення шляхом звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, посилаючись при цьому на позитивні дані про його особу, стан здоров'я, матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання. Крім того, захисник вважає, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції було порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки цей суд не надав йому можливості пояснити, у чому полягала несправність його автомобіля.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який проти її задоволення заперечував, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_3 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника про суворість призначеного покарання та про можливість звільнення ОСОБА_3 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, тому що покарання відповідає вимогам ст. 65 цього Кодексу, вчиненому й особі засудженого.

Суди при цьому врахували пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються відповідними документами, з чим захисник пов'язує свої касаційні вимоги, адже основне покарання призначено у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК.

Крім того, при призначенні покарання, крім декількох пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих, у вироку правильно враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину (тяжкий), характер та спосіб злочинних дій, наявність у засудженого судимостей, а також те, що шкоди потерпілій він не відшкодував. А тому доводи захисника про суворість покарання є необґрунтованими.

Те, що апеляційний суд під час перегляду вироку не врахував наявності у засудженого ще однієї дитини, яка народилася після ухвалення вироку, само по собі у цьому провадженні не свідчить про неправильність призначення покарання. Крім того, вказаний суд згідно з ч. 2 ст. 409 КПК перевіряє правильність призначення покарання лише на час ухвалення вироку судом першої інстанції.

За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи про те, що апеляційний суд мав підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, є необґрунтованими. Вказаний суд в ухвалі навів переконливі мотиви стосовно того, чому таке рішення є неможливим.

Що стосується доводів сторони захисту про порушення судом першої інстанції права засудженого на захист, то вони не знайшли свого підтвердження під час перевірки судових рішень касаційним судом, адже усі показання засудженого (який визнав свою вину у злочині й показав, що виїхав на автомобілі, знаючи про те, що трубка заднього гальма відпала) були ураховані, їм дано належну оцінку, і кримінальне провадження розглядалось у порядку ст. 349 КПК.

Таким чином, касаційну скаргу не може бути задоволено.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2015 року щодо ОСОБА_3залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.