Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В. та Широян Т.А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 серпня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 16.08.2013 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців. 4.06.2014 року ОСОБА_4 звільнено на підставі ЗУ "Про амністію" від 8.04.2014 року (1185-18) на невідбутий строк покарання - 5 місяців, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він повторно 3 квітня 2015 року приблизно об 11.45 год., перебуваючи у дворі поблизу будинку АДРЕСА_2 незаконно придбав без мети збуту у особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за 200 грн. один поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою близько 1 г, яка містить у своєму складі амфетамін, масою 0,2614 г., який сховав у кишеню штанів та, зберігаючи при собі, перевіз автомобілем марки "Сітроен Немо", д.н.з. НОМЕР_1, на АДРЕСА_3, де був зупинений працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено: постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього відповідні обов'язки. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з постановленою щодо ОСОБА_4 ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Свої вимоги щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання та звільняючи останнього від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК в достатній мірі не врахував суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину. Крім того, прокурор зазначає, що засуджений ОСОБА_4 спільно з батьками не проживає, що спростовує факт утримання ним останніх, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Висновки суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора щодо необґрунтованого застосування судом до засудженого ст. 75 КК є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із доданих копій судових рішень, апеляційний суд, змінюючи ОСОБА_4 покарання та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (згідно зі ст. 12 КК ним вчинено злочин середньої тяжкості), за наявності обставин, що пом'якшують покарання (повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину). Враховано також конкретні обставини справи, дані про його особу (позитивно характеризується за місцем свого проживання). З урахуванням наведеного, та враховуючи те, що ОСОБА_4 придбав наркотичний засіб для власного вживання і одразу ж після його придбання був затриманий працівниками міліції, також цим злочином не завдано істотної шкоди та тяжких наслідків, апеляційний суд дійшов вірного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та правильно звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Що ж стосується доводів прокурора про те, що засуджений ОСОБА_4 спільно з батьками не проживає, то вони є безпідставними, оскільки прокурором не надано жодних доказів на спростування вищезазначеного.

Тому колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанцій зазначені вимоги закону дотримані в повному обсязі, призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною та вмотивованою.

Враховуючи, що з касаційної скарги прокурора та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.