Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів: Мороза М. А., Слинька С. С.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

За вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду області від 27 жовтня 2015 року, визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сквира Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2 раніше не судимого, - за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.

Вирішені питання про цивільний позов, долю речових доказів та розподіл судових витрат.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

02 січня 2015 року, близько 00-30 годин, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні кафе "Водолій", яке розташоване по вул. Київській м.Борзна Чернігівської області, грубо порушуючи громадський порядок, спокій та відпочинок громадян, ігноруючи елементарними правилами поведінки та моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно із хуліганських спонукань наніс декілька ударів рукою в обличчя ОСОБА_4, який відпочивав у приміщенні кафе.

Після чого ОСОБА_2, продовжуючи хуліганські дії, спільно з ОСОБА_3, який приєднався до нього за мовчазною обопільною згодою, вийшовши з кафе, на вулиці Київській м. Борзна біля приміщення кафе "Водолій", натягнувши на голову потерпілому ОСОБА_4 куртку та поваливши його на землю, безпричинно із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та відпочинок громадян, ігноруючи елементарними правилами поведінки та моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нанесли ногами декілька ударів в область верхніх кінцівок ОСОБА_4, чим заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Під час цих хуліганських дій на вул. Київській, м. Борзна біля кафе "Водолій" ОСОБА_2 ногою наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_4, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я понад 21 день.

27 квітня 2015 року близько 1-ї години ОСОБА_2, перебуваючи в кафе "Талісман", яке розташоване по вул. П. Куліша м. Борзна Чернігівської області, грубо порушуючи громадський порядок, спокій та відпочинок громадян, ігноруючи елементарними правилами поведінки та моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно із хуліганських спонукань наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_5 та після того, як останній від удару упав на підлогу, наніс один удар ногою в область правого стегна, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я строком не більше 21 дня.

У касаційній скарзі захисник стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування свої тверджень зазначає про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, яке, на думку захисника, обране без врахування обставин, які пом'якшують покарання. Також зазначає, що судами неправильно встановлено мотив вчинення дій ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 Указує на те, що ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження потерпілому не з хуліганських мотивів, а у зв'язку з припиненням конфлікту, який відбувався між ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Захисником не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 296 КК України.

Із наданої копії вироку убачається, що місцевим судом перевірялась версія сторони захисту про те, що ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження потерпілому не з хуліганських мотивів, а у зв'язку з припиненням конфлікту, який відбувався між ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Суд визнав, що зазначені вище твердження не відповідають фактичним обставинам, і спростував їх, пославшись на перевірені докази.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що в ніч на 02 січня 2015 року після 23 години він разом зі дружиною ОСОБА_6 та своїми знайомими поїхали в кафе "Водолій". Коли сіли за столик, то у них не вистачало стільців. Тоді він взяв вільний стілець, який знаходився за столиком, де ніхто не сидів. Після того, як він взяв стілець, нічого не сказавши, до нього підбіг незнайомий раніше йому чоловік, як пізніше дізнався, це був ОСОБА_2, і нічого не пояснюючи, наніс декілька ударів в обличчя. В цей час до кафе зайшла його дружина ОСОБА_6, і ОСОБА_2 став принижувати її, висловлюючись на її адресу нецензурними словами. Після чого дружина сказала, що буде викликати міліцію і, взявши телефон, вийшла з приміщення кафе. Слідом за нею пішли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Вже на вулиці ОСОБА_2 штовхнув дружину і при цьому вибив телефон у неї з рук. Від поштовху вона впала на землю, а коли він хотів їй допомогти, то ОСОБА_2 і ОСОБА_3 натягнули на його обличчя куртку і, поваливши на землю, стали ногами та руками наносити удари по різним частинам тіла. Зі слів дружини йому відомо, що саме ОСОБА_2 вдарив його ногою по обличчю, після чого він втратив свідомість. Коли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перестали його бити, то дружина допомогла йому піднятися і він відчув різкий біль у нижній щелепі. Також боліла ліва рука. Вони викликали таксі і поїхали до райвідділу міліції, а згодом у лікарню.

Аналогічні показання щодо послідовності та узгодженості протиправних дій щодо ОСОБА_4, вчинених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, надала суду свідок ОСОБА_6

У касаційній скарзі захисника не наведено тверджень, які б ставили під сумнім правдивість показань потерпілого ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_6, які відповідають іншим перевіреним судом доказам та детально наведені у вироку.

У суді апеляційної інстанції стороною захисту не оскаржувалась правильність встановлення фактичність обставин справи та застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_3

За встановлених судом фактичних обставин, є правильною кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, вчиненому групою осіб.

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_2 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України ураховано тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу, не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем свого проживання характеризувався позитивно. Також було враховано позицію потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання.

Та обставина, що ОСОБА_2 частково відшкодував спричинену вчиненням злочинів шкоду, на думку колегії суддів не свідчить про щире каяття засудженого.

У касаційній скарзі не наведено таких обставин, які б свідчили про явне несправедливе покарання внаслідок суворості, призначене ОСОБА_2, а також про можливість його виправлення без відбування покарання.

Таким чином, призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить обґрунтовані мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що переконливих доводів про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_2. і ОСОБА_3 із мотивів, наведених у касаційній скарзі захисника, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.