Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І., суддів: Єлфімова О. В., Животова Г. О., при секретарі Рябець О. О., за участю прокурора Вергізової Л. В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013160120000261 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Костянтинівки Арбузинського району Миколаївської області та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2014 року за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є його власністю,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2015 року,

За вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 листопада 2013 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і виправдано за недоведеності винності.

Вирішено питання про долю речового доказу.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у тому, що він 09 квітня 2013 року приблизно об 11.00 год. у стані алкогольного сп'яніння у дворі будинку АДРЕСА_2 впав, за наслідками чого працівники Южноукраїнського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Під час складення цього протоколу ОСОБА_6 на вимогу працівників міліції видав наявний у нього медичний шприц із наркотичним засобом, пояснивши, що зберігав його для власного вживання без мети збуту.

Відповідно до висновку експерта від 15 квітня 2013 року № 417 надана на експертизу рідина коричневого кольору, що містилась у медичному шприці, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований вагою 0,056 г.

Відповідно до обвинувального акта такі дії ОСОБА_6 орган досудового слідства кваліфікував за ч. 1 ст. 309 КК - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням положень ст. 62 Конституції України та сукупності розглянутих і досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах, зібраних під час досудового та судового слідства, а тому виправдав ОСОБА_6 за недоведеності його винуватості у вчиненому.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор наводить доводи про те, що апеляційний суд поверхово розглянув справу, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, дав неправильну оцінку доказам, зібраним у кримінальному провадженні, і дійшов помилкового висновку про законність вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 На думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Основного Закону України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок, який повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивований у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення,.

За п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового слідства докази, які перевірив і належним чином оцінив з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, та дійшов правильного висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджується об'єктивними, достовірними доказами, отриманими в ході досудового та судового слідства.

При цьому суд, дотримуючись вимог ст. 374 КПК, вказав у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК, з яким погоджується й колегія суддів.

Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування стало вилучення наркотичної речовини під час адміністративного затримання ОСОБА_6 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП.

Однак місцевий суд установив, що в матеріалах провадження єлише згадування про складення відносно ОСОБА_6 протоколу про адміністративне затримання від 09 квітня 2013 року за № 1326000009 та протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 178 КУпАП серії МИ № 1326000392, проте вказані документи згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування в матеріалах кримінального провадження відсутні.

У зв'язку із наведеним, а також у сукупності з іншими доказами суд обґрунтовано поставив під сумнів законність затримання ОСОБА_6 під час вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, через допущення істотних порушень його прав та свобод, а тому надані стороною обвинувачення докази вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК (речовий доказ - медичний шприц із рідиною та висновок експерта щодо характеру дослідженої рідини), визнав недопустимими, оскільки вказані докази було отримано з істотним порушення кримінального процесуального закону внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_6

Також цей суд дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_6 про підстави та обставини затримання, а також про його огляд у медичному закладі з метою перевірки на стан алкогольного сп'яніння, проаналізував показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також у сукупності з показаннями працівників міліції, які його затримували, - показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, і, врахувавши зміст висновку медичного огляду ОСОБА_6 щодо стану сп'яніння, який не перебував у такому стані, дійшов правильного висновку, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому законно виправдав ОСОБА_6 через невстановлення достатніх допустимих доказів для доведення винуватості в суді та вичерпаність можливості їх отримання.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належним чином проаналізував доводи, викладені в поданій на вирок місцевого суду апеляційній скарзі прокурора, аналогічній касаційній скарзі, і прийняв відповідне рішення про залишення апеляції без задоволення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд усупереч положенням кримінального процесуального закону безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання в частині долучення та додаткового дослідження змісту протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_6 та змісту протоколу про вчинене останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на положення ст. 290 КПК, зокрема на те, що вказані докази були відомі на час звернення до суду з обвинувальним актом, проте не були долучені до матеріалів кримінального провадження та їх не було відкрито його сторонам.

ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судового рішення у кримінальному провадженні, не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.