5-6077к06 Про незаконне проникнення до житла та замах на вбивство малолітньої дитини - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженця

IНФОРМАЦIЯ_1,

судимого 21 березня 2003 року за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) і встановленням

іспитового строку 2 роки,

- за ч.2 ст.15 і пунктами 2,7 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.162 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в незаконному проникненні до житла іншої особи, а також у замаху на вбивство малолітньої дитини з хуліганських мотивів. Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 10 вересня 2005 року, близько 3-ої години 30 хв., в IНФОРМАЦIЯ_1 проник в помешкання жительки цього села ОСОБА_3, що розташоване АДРЕСА_1. Там, в одній з кімнат, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, діючи з хуліганських мотивів, маючи умисел на вбивство, почав душити руками за шию малолітню ОСОБА_4, яка спала на ліжку, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки остання, прокинувшись стала кликати на допомогу, і на її крик до кімнати вбігла з ножем в руці мати потерпілої-ОСОБА_3, яка припинила злочинні дії ОСОБА_1.

У касаційній скарзі, за її змістом, захисник засудженого ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і закриття справ провадженням за недоведеністю його участі у злочині, передбаченого п.п.2,7 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) , покликаючись на те, що у справі відсутні докази, які підтверджували б те, що ОСОБА_1 діяв щодо малолітньої потерпілої з умислом на позбавлення її життя, і приводить з приводу цього відповідні доводи.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання за ч.1 ст.162 КК України (2341-14) у виді обмеження волі, покликаючись на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у неповнолітньому віці, а до неповнолітніх відповідно до вимог ст.98 КК України (2341-14) покарання у виді обмеження волі не застосовується.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання касаційного подання і залишення без задоволення касаційної скарги захисника засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання слід задовольнити, а касаційну скаргу - залишити без задоволення.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у замаху на вбивство малолітньої з хуліганських мотивів та кваліфікацію його дій за ч.2 ст.15 і пунктами 2,7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних у справі і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. I зокрема, вони грунтуються на показаннях самого засудженого ОСОБА_1, котрий як в стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні не заперечував факту проникнення в помешкання потерпілих і стискування шиї малолітньої ОСОБА_4; показаннях потерпілих та цілого ряду вказаних у вироку свідків, у яких, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови ОСОБА_1, про те, що саме останній проникав в оселю потерпілих; матеріалах огляду місця події і виявлення речових доказів; даних судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та їх тяжкість.

Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі його захисника про те, що у нього не було умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_4.

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на пом'якшення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1 щодо потерпілої ОСОБА_4, суд виходив із сукупності всіх конкретних обставин справи. Сам характер його дій під час нападу на малолітню свідчить, що він після проникнення до помешкання у нічний час діяв активно, з умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_4 з хуліганських мотивів. Здавлюючи малолітній шию руками, коли та спала, він безперечно усвідомлював що позбавить її життя і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом на вбивство. Однак свій злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки під час застосування фізичного насильства до потерпілої та, прокинувшись, стала кликати на допомогу, і на її крик до кімнати вбігла з ножем в руці мати потерпілої-ОСОБА_3, яка припинила злочинні дії ОСОБА_1. А отже, суд цілком обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 як закінчений замах на вбивство з хуліганських мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. при перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1, як і на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, зібраних з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у незаконному проникненні до житла потерпілої ОСОБА_3 та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст.162 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясування дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах, яким суд дав оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується призначеної ОСОБА_1 міри покарання за ч.2 ст.15 і пунктами 2,7 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) , то вона є справедливою, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині також немає.

Разом з тим, призначаючи йому покарання за ч.1 ст.162 КК України (2341-14) у виді обмеження волі, суд припустився помилки, оскільки ОСОБА_1 вчинив цей злочин у неповнолітньому віці, а до неповнолітніх відповідно до вимог ст.98 КК України (2341-14) покарання у виді обмеження волі не застосовується. А отже, задовольнивши касаційне подання прокурора, вирок суду в цій частині слід змінити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 395-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційній скаргу захисника засудженого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: призначити йому покарання за ч.1 ст.162 КК Укра їни у виді виправних робіт строком 1 рік, з відрахуванням в доход держави 5 відсотків заробітку, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначити йому покарання за сукупністю злочинів, передбачених цим законом та ч.2 ст.15 і пунктами 2,7 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 5 років позбавлення волі.