Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В., суддів: Єлфімова О.В., Пузиревського Є.Б.,

розглянула в судовому засіданні 2 лютого 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 8 липня 2015 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Нововолинська Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього певних обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб бупренорфін. В подальшому, 17 січня 2015 року, приблизно о 14 годині, перебуваючи неподалік будинку № 15 по вул. Островського, що у м. Нововолинську Волинської області, незаконно збув за 400 грн. ОСОБА_5, дві часини таблеток, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обсяг якого обмежено - бупренорфін, масою 0,0054 г.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. При цьому посилається на ту обставину, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив, не проаналізував та не співставив всіх доводів апеляційної скарги прокурора, щодо звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та безпідставно залишив скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, а саме безпідставного звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначені засудженому покарання, та звільняючи останнього від його відбування, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо. Одночасно судом враховано й конкретні обставини кримінального провадження. Обставинами, що пом'якшують покарання засудженому судом визнано щире каяття, молодий вік засудженого, те, що шкідливих наслідків від вчиненого злочину не настало. Обставин, що обтяжують покарання засудженому, судом не встановлено.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, але за умови здійснення за ним контролю з боку кримінально-виконавчої інспекції на підставі статей 75, 76 КК України.

При розгляді апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення а вирок місцевого суду без змін. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України відповідає вимогам закону, а покарання, за своїм видом та розміром, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.