Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Пузиревського Є.Б.,

ознайомившись з касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, уродженця села Чапаєвка Пологівського району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1

- за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 1 рік права керувати транспортними засобами, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням протягом 1 року 6 місяців.

Згідно вирокуОСОБА_2 02.06.2015 о 08:30, керуючи автомобілем "АЗЛК 2140" та рухаючись по вул. К. Маркса в напрямку вул. Пушкіна в м. Пологи Запорізької області, на нерегульованому пішохідному переході біля будинку № 51 порушив пп. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та наїхав на неповнолітню ОСОБА_3, яка переходила дорогу зліва направо, спричинивши їй тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Запорізької області 01.12.2015 пом'якшив призначене засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України покарання до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про м'якість призначеного засудженому покарання необґрунтовані.

Покарання призначене ОСОБА_2 із дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки при цьому враховано тяжкість вчиненого необережного злочину та обставини, які пом'якшують відповідальність засудженого, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків. Врахував суд й дані про особу засудженого, який не має судимості, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину. Враховано також відсутність обставин, які обтяжують покарання та позицію законного представника потерпілої, яка претензій матеріального характеру не має та просила суворо ОСОБА_2 не карати.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано ухвалив рішення про пом'якшення призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання, яке є справедливим.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. (v0007700-03) , з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою особи, що звільняється судом від відбування покарання, судом можуть бути покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Отже, посилання прокурора у касаційній скарзі про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність є необгрунтованим, оскільки застосування положень ст. 76 КК України є правом суду, а не обов'язком.

Достатні та переконливі доводи на підтвердження істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в скарзі прокурора відсутні.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2.

ухвала оскарженню не підлягає.