Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М., за участю: секретаря судового засідання Буланова О.П., прокурора Чабанюк Т.В., засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 04 грудня 2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Москва Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_2, раніше судимого 15 серпня 2011 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 25 липня 2014 року, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2015 року,

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року ОСОБА_5 засуджено:

за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, скоєного до ухвалення вироку Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю зі злочином за вироком Комунарського районного судом м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року ОСОБА_5. визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, скоєного після ухвалення вироку Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці;

за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, скоєного після ухвалення вироку Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

ОСОБА_6 засуджено:

за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_10 41 350,83 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_11, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, діючи повторно, 01 листопада 2014 року в денний час проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно ОСОБА_12 на загальну суму 673,76 грн.

09 січня 2015 року близько 03:00 год. ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами проник до квартири АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 41350,83 грн.

11 січня 2015 року близько 03:00 год. ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою намагались проникнути у квартиру АДРЕСА_4 з метою вчинення крадіжки, проте з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були помічені господаркою квартири ОСОБА_13

11 січня 2015 року близько 04:00 год. ОСОБА_6, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, проник до салону автомобіля "Toyota Carina", державний номерний знак НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_14 на загальну суму 775 грн. Виходячи з автомобіля разом з викраденим, ОСОБА_6 був помічений співробітниками міліції та затриманий при спробі втечі.

15 січня 2015 року близько 04:00 год. ОСОБА_5, діючи повторно, проник до приміщення будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно ОСОБА_15 на загальну суму 5961,16 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено. Дії засудженого перекваліфіковано з ч. 2 ст. 186 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК і призначено йому покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, призначивши ОСОБА_5 більш м'яке покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК. На думку скаржників, суд належним чином не врахував дані про особу засудженого, а також обставини, які пом'якшують його покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 змінити, призначивши йому покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; а на підставі ч. 1 ст. 70 КК визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вказує на безпідставне незастосування судом щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК. На думку захисника, в матеріалах кримінального провадження наявні достатні обставини, які пом'якшують покарання та дають підстави для призначення засудженому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкціями норм, за якими ОСОБА_6 засуджено. В порушення вимог ст. 65 КК суд у вироку взагалі не зазначив, які обставини він визнав такими, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених і захисників на підтримку касаційних скарг, прокурора, який заперечив проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 не підлягають задоволенню на таких підставах.

Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК у касаційному порядку не оскаржені.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за наслідками розгляду кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанції цим вимогам закону відповідає.

Призначаючи засудженим покарання, суди повною мірою врахували тяжкість вчинених злочинів, а також дані про особу винних.

Так, вироком суду ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, які згідно ст. 12 КК відносяться до тяжких. Сам ОСОБА_5, будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і у період іспитового строку за попереднім вироком знову вчинив ряд крадіжок за кваліфікуючих обставин. Враховуючи вказані обставини, а також ті, на які засуджений та його захисник послалися у касаційній скарзі (визнання вини, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність батьків-інвалідів), суд обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання. за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є наближеним до мінімального, передбаченого санкцією цієї норми; за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а за сукупністю вироків приєднав лише 6 місяців позбавлення волі невідбутого покарання за попереднім вироком, визначивши засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Так, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, які згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким і злочином середньої тяжкості. Обираючи покарання, суд врахував позитивну характеристику засудженого та визнання вини. Разом з цим, злочини ОСОБА_6 вчинив, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення крадіжки (ч. 3 ст. 185 КК), що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, обставини, які характеризують особу засудженого, в тому числі і ті, на які захисник ОСОБА_8 послався у касаційній скарзі, були враховані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, наближеного до мінімального, передбаченого санкцією цієї норми, а також при застосуванні за сукупністю злочинів принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Інших обставин, які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів, що було б підставою для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК, в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.