Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:

Пилипчука П.П. - головуючого,

Волкова О.Ф.,

Пінчука М.Г.,

за участю прокурора Коваля П.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 грудня 2006 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 31 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від  30 березня 2006 року начальника 9 спортивного клубу управління спорту МО України

підполковника  ОСОБА_1, українця, уродженця м. Херсона, одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з серпня 1984 року,

засуджено:

- за частиною 1 статті 190 КК України (2341-14) до покарання у виді обмеження волі строком на один рік і два місяці;

- за частиною 1 статті 423 КК України (2341-14) до покарання у виді службового обмеження строком на один рік з утриманням в доход держави 10% розміру грошового забезпечення.

Остаточно на підставі статті 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі строком на один рік і два місяці.

Ухвалою військового апеляційного суду Південного регіону від 31 серпня 2006 року вирок місцевого суду змінено. Покарання, призначене ОСОБА_1 за частиною 1 статті 190 КК України (2341-14) пом'якшено і визначено йому за частиною 1 статті 190 КК України (2341-14) службове обмеження  терміном на один рік та два місяці з утриманням 20% розміру його грошового забезпечення в дохід держави.

Остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів у відповідності до статті 70 КК України (2341-14) визначено у виді - службового обмеження для військовослужбовців строком на один рік і два місяці з утриманням 20% розміру його грошового забезпечення в дохід держави. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком судуОСОБА_1. визнано винним в тому, що він, будучи начальником 9 спортивного клубу управління спорту МО України, тобто військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом обману, з корисливою метою, біля 8 годин 30 хвилин 6 жовтня 2005 року заволодів індивідуальним майном громадянина ОСОБА_2., а саме коштами в розмірі 1300 доларів США, чим спричинив суттєву шкоду правам та законним інтересам потерпілого, а також підірвав авторитет військової влади та державної служби. ОСОБА_1 заволодів вказаною сумою коштів потерпілого, посилаючись на необхідність їх наступної передачі вищестоящим посадовим особам для надання дозволу ОСОБА_2., користуватися спортивним атлетичним залом НОМЕР_1. Цей зал використовувався ОСОБА_2. на підставі договору оренди. Проте, ОСОБА_1 наміру передати гроші не мав, а бажав розпорядитися ними на власний розсуд.

У касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2. ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з тим, що справу в апеляційному порядку розглянуто неправомочним складом суду з порушенням норм кримінально-процесуального закону. У зв'язку з цим, ОСОБА_2. просить ухвалу апеляційного суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., прокурора, який погодився з доводами касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови - є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно статті 370 КПК України (1001-05) істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є винесення судового рішення незаконним складу суду, що являється підставою для його скасування.

Як вбачається з ухвали військового апеляційного суду Південного регіону, її постановлено 31 серпня 2006 року, коли набув чинності Указ Президента України "Про ліквідацію окремих військових апеляційних та військових місцевих судів, внесення змін до мережі і кількісного складу суддів військових апеляційних та військових місцевих судів" від 6 липня 2006 року №599/2006 (599/2006) .

Отже суд апеляційної інстанції не мав повноважень на розгляд справи в апеляційному порядку відповідно до положень зазначеного Указу, який набрав чинності 6 серпня 2006 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що особи, які беруть участь в справі, не були повідомлені про місце та час розгляду справи в апеляційному суді у зв'язку з перенесенням її розгляду на іншу дату відповідно до вимог статей 245, 351 КПК України (1001-05) .

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до іншого апеляційного суду яким за територіальною підсудністю визначений військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил.

На підставі наведеного та керуючись статтями 396, 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 31 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил.