Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Крижановського В.Я., Колесниченка В.М.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Сагей Л.І. на вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки

м. Мерефа, Харківського р-ну, Харківської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України,

у касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу змінити і вважати ОСОБА_2 засудженою за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Таку свою вимогу обґрунтовує тим, що судами обох інстанцій було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме: покарання у виді штрафу призначено тільки у твердій грошовій формі, без визначення у неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як того вимагає санкція частини 1 статті 185 КК України.

Згідно наявної копії вироку Києво - Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень в дохід держави.

За вироком суду ОСОБА_2 було визнано винуватою і засуджено за те, що вона 29 червня 2015 року о 15 годині 30 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в торговому залі гіпермаркету "Ашан Кільцева", що розташований по вулиці Великій Кільцевій, 4, в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, намагалась таємно викрасти належне ТОВ "Ашан Гіпермаркет України" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 458,43 гривень, при цьому, вона, виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, не змогла завершити злочин з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року вказаний вирок суду щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області залишено без зміни.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається із копій судових рішень, вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу, у розмірі 850 гривень в дохід держави. Ухвалою цього ж суду від 25 серпня 2015 року виправлено описку у резолютивній частині цього вироку суду щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 379 КПК України, а саме: зазначено, що останню визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України, і призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України є безпідставними, а вирок суду відповідає вимогам ст. 374 ч. 4 КПК України.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області Стося С.П. на вирок районного суду щодо ОСОБА_2, її доводи щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, перевірив і залишив без задоволення, навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення. При цьому, апеляційний суд вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, пославшись на наявність в матеріалах кримінального провадження ухвали суду першої інстанції, винесеної в порядку ст. 379 КПК України, якою виправлено описку та усунуто неточність резолютивної частини вироку. Вказав апеляційний суд і на те, що вказана ухвала від 25 серпня 2015 року не оскаржувалась в апеляційному порядку, набрала законної сили та на час апеляційного розгляду є чинною. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими, рішення судів обох інстанцій належним чином мотивовані та відповідають вимогам кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, з долучених до касаційної скарги копій вироку та ухвали, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, колегія суддів

відмовити прокурору, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Сагей Л.І. у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.