Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., Суддів Єлфімова О. В., Животова Г. О., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 січня 2016 року,

Вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2015 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 122, ст.ст. 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 січня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України змінено, .з нього виключено вказівку на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - спричинення значної стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї документи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 427 КПК України зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 не вбачається в чому виразилися порушення, допущені судом першої інстанцій при розгляді кримінального провадження щодо нього, та які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а також у чому полягали такі порушення, не наведено конкретних доводів і аргументів в обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень.

Посилання засудженого на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Засудженим також не враховано, що за змістом ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не перешкоджає відкриттю касаційного провадження за умови усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, якщо скарга надійде у межах строку, визначеного у ст. 426 КПК України, або не пізніше п'ятнадцятиденного строкуз дня одержання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху (заявник має підтвердити, що він не пропустив цей строк при повторному зверненні до суду).

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 січня 2016 року щодо нього залишити без руху.

Встановити засудженому ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

ухвала оскарженню не підлягає.