Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В. та Широян Т.А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

Вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього відповідні обов'язки.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього відповідні обов'язки.

Згідно з вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими і засуджено за те, що в листопаді 2014 року, перебуваючи на території недобудованої лікарні в м. Зборові Тернопільської області, вони знайшли суху рослину коноплі, з якої зірвали листя, таким чином виготовивши наркотичний засіб, який перенесли в одну із кімнат другого поверху зазначеної лікарні, де зберігали листя коноплі з метою збуту. 27 березня 2015 року приблизно о 16.30 год., перебуваючи на березі озера по вулиці Набережній в м. Зборові, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, умисно, з метою незаконного збагачення, під час оперативної закупівлі накротичного засобу, за грошову винагороду в розмірі 140 гривень, збули громадянину ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), паперовий згорток з канабісом, масою 2,05 г., в перерахунку на суху речовину.

Крім цього, 21 квітня 2015 року, ОСОБА_4, перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. Б.Хмельницького в м. Зборові, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, попередньо домовившись через мережу Інтернет про збут накротичного засобу, умисно, з метою незаконного збагачення, за грошову винагороду в розмірі 400 гривень, збув громядянину ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), канабіс, масою 5,30 г. в перерахунку на суху речовину, шляхом передачі його у картонній коробці рейсовим автобусом сполученням Золочів - Тернопіль.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з постановленою щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості. Свої вимоги щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання із застосуванням статей 69 та 75 КК в достатній мірі не врахував те, що засуджені вчинили корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких та носить підвищений суспільно-небезпечний характер, сприяє втягненню до вживання наркотичних засобів людей молодого віку та інших осіб, що призводить до психічних та інших різних тяжких захворювань, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК. Крім того зазначає, що, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК, в мотивувальній частині ухвали не надав вичерпної відповіді на наведені у скарзі доводи і не зазначив вмотивованих підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими, а надані докази недопустимими, обмежившись переліком доказів, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши долучену до неї копію ухвали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Доводи прокурора щодо необґрунтованого застосування судом до засуджених статей 69 та 75 КК є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із копії ухвали, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (згідно зі ст. 12 КК ними вчинено тяжкий злочин), за наявності обставин, що пом'якшують покарання (повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину). Враховано також конкретні обставини справи, дані про їх особи (молодий вік, позитивно характеризуються за місцем свого проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, раніше не судимі). З урахуванням наведеного суд дійшов вірного висновку про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства та правильно призначив їм покарання із застосуванням статей 69 та 75 КК. Тому колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зазначені вимоги закону дотримані в повному обсязі.

Доводи щодо м'якості призначеного покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою. Тому призначене засудженим покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

ухвала апеляційного суду про залишення апеляції прокурора без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни, відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною та вмотивованою.

Враховуючи, що з касаційної скарги прокурора та доданої до неї копії ухвали не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.