Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В. та Широян Т.А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 1 жовтня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вінниці, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого: 5 грудня 2013 року вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області за ч. 4 ст. 368-3 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 130 000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах усіх форм власності строком на 2 роки з конфіскацією майна, за виключенням житла; 23 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області вирок змінено і ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 368-3 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 120000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах всіх форм власності строком на 2 роки; 20 листопада 2015 року ухвалою Хмельницького міськрайсуду скорочено ОСОБА_5 наполовину невідбуту частину покарання на підставі ст. 6 ЗУ "Про амністію у 2014 році", визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 389 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК призначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків та приєднано до призначеного судом покарання призначене покарання ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року та остаточно призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, штрафу в розмірі 120000 грн. та позбавлення права обіймати керівні посади в юридичних особах усіх форм власності строком на 2 роки, які виконувати самостійно.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи засудженим вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області від 5 грудня 2013 року за ч. 4 ст. 368-3 КК до покарання у вигляді штрафу у розмірі 130000 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах усіх форм власності строком на 2 роки та конфіскацією майна, за виключенням житла, 2 червня 2014 року Кримінально-виконавчою інспекцією УДПтС України у Вінницькій області ОСОБА_5 роз'яснено порядок і правила відбування покарання у вигляді позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах усіх форм власності, а також попереджено про наслідки ухилення від відбування даного покарання.

Не зважаючи на призначене вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області від 5 грудня 2013 року покарання, ОСОБА_5 умисно ухилився від відбування покарання без поважних причин, тобто продовжив обіймати посаду керівника Обслуговуючого кооперативу регіонального центру екобіотехнологій та з 29 липня 2014 року став співзасновником та керівником Фермерського господарства "Щаслива родина".

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено: постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 389 КК до покарання у виді 1 року обмеження волі. Відповідно до ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК призначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків та приєднано повністю до призначеного Вінницьким міським судом покарання у виді обмеження волі, покарання у вигляді 120000 грн. штрафу, з позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах всіх форм власності строком на 2 роки на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року, яке ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року скорочено штраф на половину, та остаточно призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі та штрафу в розмірі 60000 грн., з позбавленням права обіймати керівні посади в юридичних особах усіх форм власності строком на 2 роки. Вказані вироки допущено до самостійного виконання. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, не погоджуючись з постановленими щодо засудженого судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити та призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК. Вважає, що судами не враховано усіх пом'якшуючих покарання обставин, які, на його думку, є підставами для обрання більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, судова колегія прийшла до висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Висновки суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК, у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи захисника ОСОБА_4 щодо необґрунтованого незастосування до засудженого судами ст. 75 КК є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із копій судових рішень, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (згідно зі ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості), який вчинено за наявності обтяжуючої покарання обставини (рецидив злочинів), конкретні обставини справи, дані про його особу (раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно), обставини, що пом'якшують покарання (повністю визнав свою вину, має на утриманні неповнолітню дитину), та дійшов вірного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання та застосування ст. 75 КК немає.

Доводи захисника ОСОБА_4 щодо суворості призначеного засудженому покарання та необхідності звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування до нього положень ст. 75 КК, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу захисника на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу в цій частині без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою. Тому призначене засудженим покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною та вмотивованою.

Враховуючи, що з касаційної скарги захисника та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Крім того, заявлене захисником ОСОБА_4 клопотання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК, суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.