Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора захисників Животова Г.О., Крещенка А.М., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 лютого 2015 року.

Зазначеним вироком,

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого - 10 березня 2004 року Апеляційним судом Одеської області за пунктами 1, 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 71 КК до покарання призначеного цим вироком, повністю приєднана невідбута частина покарання за вироком Апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2004 року у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про те, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 не заявлений, та направлено матеріали кримінальної справи в суд першої інстанції для розгляду позову потерпілої ОСОБА_9 в порядку цивільного судочинства. В решті судове рішення залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_7 в період умовно-дострокового звільнення від покарання, 22 квітня 2012 року, приблизно з 18.00 год до 21.00 год, перебуваючи на території середньої школи № 2 по вул. Леніна 18 у м. Южне Одеської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_10 численні удари ногами по голові, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому злочину. Посилається на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що вину його підзахисного не доведено, а обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах. Зазначає про формальний розгляд кримінальної справи в порядку апеляційної процедури.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу і просив виключити з ухвали апеляційного суду посилання на докази, які визнані судом першої інстанції недопустимими, а також пояснення захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на підтримку касаційної скарги останнього, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційна скарга захисника в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.

За змістом ст. 67 КПК 1960 року оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції наведених вимог закону дотримався, і надавши оцінку доказам в їх сукупності, з точки зору допустимості, достовірності й достатності, окремі з них визнав недопустимими та виключив, а інші обґрунтовано поклав в основу вироку на підтвердження доведеності вини ОСОБА_7 Апеляційний суд також ретельно перевірив викладені в апеляціях доводи і на їх спростування навів в ухвалі мотиви, які ґрунтуються на матеріалах справи. На думку колегії суддів, висновки, які зробили суди, базуються на об'єктивній оцінці всіх доказів в їх сукупності, з урахуванням доводів захисту, які обґрунтовано спростовані судами першої та апеляційної інстанції.

На підтвердження винуватості засудженогоОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд правильно послався на показання свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні підтвердив, що бачив, як у день події ОСОБА_7завдавав потерпілому ударів ногами по голові та показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, що викривають засудженого в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 Ці показання підтверджуються іншими зібраними у справі доказами й узгоджуються з ними, зокрема даними протоколів пред'явлення особи для впізнання свідкам ОСОБА_13 та ОСОБА_12, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновками експерта та даними висновків судово-медичної та комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертиз.

У процесі вивчення матеріалів справи не було виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Таким чином сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_7 умисно завдав потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть, і його дії за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковані правильно.

З огляду на наведене, твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину та незаконність вироку не можна визнати прийнятними.

Між тим, колегія судді погоджується з доводами скарги захисника про безпідставність посилання в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду на показання свідка ОСОБА_21, які він давав в ході пред'явлення особи для впізнання, оскільки ця слідча дія була визнана у вироку місцевого суду недопустимим доказом і в основу обвинувачення не покладена.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Матеріалами справи встановлено, що суд, крім іншого, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7, визнав "тяжкі наслідки спричинені злочином", проте не врахував, що диспозиція ч. 2 ст. 121 вже містить таку кваліфікуючу ознаку "як смерть потерпілого", яка врахована при кваліфікації злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку суду першої інстанції обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 - "тяжкі наслідки спричинені злочином", як зайву, та посилання в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду на показання свідка ОСОБА_21 при проведенні впізнання, як недопустимий доказ. Разом з тим, такі зміни не ставлять під сумнів доведеність вини ОСОБА_7 у скоєному та не впливають на розмір призначеного покарання.

За результатами перевірки кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції не допущено таких порушень кримінально-процесуального закону, які би тягнули безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_7

Покарання засудженому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК - "тяжкі наслідки спричинені злочином" та посилання в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду на показання свідка ОСОБА_21 при проведенні впізнання.

В решті судові рішення залишити без зміни.